„Журавлі” в Пєнєнжні.
23 серпня 2026 року, напередодні 35-го Дня Незалежності України, до церкви в
Пєнєнжнi ”прилетіли Журавлі”. Цей довгоочікуваний приліт став чимось значно
більшим за просто концерт — це було зворушливе повернення до джерел нашої
пам’яті. Адже саме тут, у стінах цього храму, вже понад пів століття бережеться історія
поколінь, чиє життя назавжди змінила трагедія виселення.
Для 1746 українських родин, насильно виселених до Бранєвського повіту
внаслідок злочинної Акції «Вісла», понімецька земля стала важким випробуванням.
Серед розпуки та чужого оточення заснована в 1958 році, церква в Пєнєнжні — одна з
перших у регіоні — перетворилася на справжній острівець рідного дому. Вона стала
тихим прихистком, де переселенці нарешті віднайшли власний простір і повернули собі
відчуття належності.
Після 20 років перерви завітав Чоловічий хор «Журавлі» під орудою Ярослава
Вуйціка та у супроводі піано Ірини Губяк. Хлопці у козацьких строях маршовим, жвавим
кроком увійшли до церкви, щоб розпочати свій концерт «Гимном на честь Війська
Запорозького». В їхньому репертуарі були пісні, які розповідали історію нашої держави,
чия свобода окроплена кров’ю. Кожна нота й пауза, які лунали у просторі храму,
торкалися найделікатніших струн української душі. Співаки малювали своїм співом
безмежний степ України, тепле сонце; ми відчували вітер, який гуляє царинами,
бачили широкий Дніпро. Ми чули спів кобзаря, що розповідав у своїх думах про героїзм
волелюбних козаків. На обличчях людей з’являлися то сльози туги, то усмішки гордості
від почутого.
Відкриваючи другу частину концерту, «Журавлі» нагадали нам, що Україна має
козаків і досі — у нинішній війні зі споконвічним ворогом, московитами: «Вони воюють
не шаблею, а кулеметами, вже не на коні, а на танках». Як відомо, наш
репрезентаційний чоловічий хор із 2022 року постійно допомагає Українському війську.
Воїни кажуть, що у цій війні є дві армії — та, що на передовій, і та, що в тилу, — і одна
без одної не існувала б. Під час події проводився збір для 9-ї роти 3-го батальйону 23-ї
механізованої бригади.
Отець Євген Гаврилишин наголосив, що хор «Журавлі» не лише прикрашає
нашу громаду хоровим співом, а й передусім формує нашу ідентичність. У стінах
церкви зазвучало «Виростеш ти, сину» — пісня, яка нагадує, що у світі можна вибрати
все, але не можна вибрати матері й Батьківщини. Це заклик до поколінь українців не
цуратися того, ким ми є, бо тільки так ми можемо гідно, відкрито й без страху бути
собою. Ці слова надзвичайно актуальні, оскільки сьогодення буває брутальним до
української громади.
Пєнєнжно тужливо чекало на «Журавлів» — нагадаємо, що їхній останній
концерт тут відбувся у 2006 році. Кожна пісня викликала у глядачів палітру емоцій, які
віддзеркалювалися у палких оваціях, яким, здавалося, не було кінця. Атмосфера цієї
неділі була патріотично-піднесеною. Концерт нагадав усім, наскільки глибоким є наше
коріння, а наша культура — високою та багатогранною, адже саме вона творить нас.
Текст: Оксана Заторська
Фото: Павло Мачуга
