ПАРАФІЯ ПРЕСВЯТОЇ ТРОЙЦІ м.ГІЖИЦЬКО. ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933
«Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюбства, розпусти, крадіжки, неправдиві свідчення, богозневаги. Оце те, що людину споганює» (Мт. 15, 19-20).
В неділю, 23 листопада, в Парафії Пресвятої Тройці відбулося молитовне вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Цей день об’єднав парафіян у спільній скорботі та роздумі над однією з найтрагічніших сторінок української історії. Під час Божественної Літургії парох о Партеній Підчеха, ЧСВВ звернувся до вірних зі змістовною гомілією, у якій розповів про історичні передумови та механізми штучного голоду, організованого тоталітарним режимом. Він підкреслив, що Голодомор був не лише злочином проти українського народу, а й спробою знищити його духовну основу, віру, культуру та гідність.
Проповідник звернув увагу і на глибший, духовний аспект трагедії, наголосивши на загрозі «духовного голоду душі». «Тіло можна наситити сьогодні, — зазначив він, — але коли душа залишається голодною, людина втрачає притаманний їй образ Божої дитини. Саме тоді в ній пробуджуються тваринні інстинкти: щоб вижити, вона готова знищити іншого. Це є діаграма внутрішнього спотворення та відходу від Божого спрямування». Ці слова стали нагадуванням про важливість духовної пильності та збереження моральних основ у сучасному світі.
Після завершення Літургії парафіяни спільно помолилися панахиду за мільйонами невинних людей, які стали жертвами штучного голоду. У тиші та молитві згадували душі тих, хто загинув у страшні роки Голодомору, а також тих, хто зберіг пам’ять про правду, незважаючи на десятиліття замовчування.
Опісля вірні процесійно вийшли зі свічками на подвір’я храму до хреста, посвяченого на честь і пам’ять жертв Голодомору. Світло свічок стало символом незгасної пам’яті та духовної єдності з усім українським народом. Після короткої молитви біля пам’ятного хреста присутні повернулися до храму, де на них чекала мистецька частина заходу.
В середині храму українська молодь — учні Ліцею імені Мирона Сича з Гурова Іловацького — представили парафіянам реквієм-виставу. У театралізованій формі молоді актори відтворили атмосферу трагедії та духовної боротьби українців у 1930-х роках. Своєю грою вони передали біль, втрату, надію та незламність людей, які попри жахіття голоду не втратили людської гідності. Їхній виступ глибоко зворушив присутніх, ставши важливим нагадуванням про силу пам’яті та роль молодого покоління у збереженні історичної правди.
Захід завершився спільною молитвою та словами вдячності на адресу молоді й усіх, хто долучився до організації цього поминального дня. Учасники події підкреслили, що пам’ять про Голодомор — це не лише данина минулому, але й заклик до відповідальності, єдності та духовної стійкості в сучасних викликах.
ІНФОРМАЦІЯ: ОЛЕГ КИРИЧЕНКО
ФОТОГРАФІЇ: ГАЛИНА ПІК, ОЛЬГА ПІК
