Престольне свято катедральної парафії Покрови Пресвятої Богородиці в Ольштині та 25-ліття від освячення храму
У суботу 27 вересня 2025 р. катедральна парафія в Ольштині відсвяткувала храмовий празник Покрови Пресвятої Богородиці та відзначила річницю 25-ліття від збудування й освячення свого храму.
Архиєрейську Божественну Літургію очолив Владика Аркадій Трохановський у співслужінні священників: протосинкела о. Івана Галушки, деканів: ельблонзького о. Ярослава Ґостинського – пароха Ілави та Оструди, ольштинського – о. Богдана Ситчика, пароха Лідзбарка Вармінського та Доброго Міста, венґожевського – о. Дмитра Гарасима ЧСВВ – пароха Кентшина та Асун, а також о. Володимира Куцая з Ґдині, о. Павла Старуха ЧСВВ, о. Євгена Гаврилишина. Перед літургією було відслужено Молебень до Богородиці, який очолив о. Богдан Ситчик. Була також нагода скористати з Тайни Покаяння, а послужили о. Станіслав Тарапацький та о. д-р Ігор Губач. У святі взяв також участь римо-католицький священник о. Каміль Рокіцький.
У проповіді Владика Аркадій, серед іншого, відзначив: «Римський Архиєрей Папа Лев XIV мовить: „Церква, Божий народ потребує сьогодні Богородиці. Вона вчить нас слухати Бога. Від Неї ми маємо набрати того, що допоможе нам слухати Бога і виповнити його волю супроти нас в житті”.
Папа підповідає нам, чому маємо відзначати Богородичні свята, чого так справді ми, як християни, маємо постійно вчитися від Божої Матері, яка була до кінця при своєму сину, бачила його терпіння і смерть, молилася. Не зневірилася, коли бачила терпіння і знеславлення свого сина. Була вірна, терпелиа і ніколи не втрачала надії. Такого образу – віри в Господа Бога – ми сьогодні шукаємо, щоби знаходити відповідь на відчуження, відокремлення, незрозуміння, чи на ненависть, яка з’являється не знати чому, а з’являється також і на християнській площині. Погрожує нам, на жаль, невидимий ворог.
Свято Покрови Божої Матері є особливим святом материнської турботи про своїх дітей. В такий спосіб Бог про нікого не забуває і дає нам Богородицю. Віримо в Її покров. Материнську турботу виявляє також кожна наша парафія за своїх вірян. Це щоденна молитва за кожного, хто приходить до храму, хто просить про молитву за рідних, а навіть як нас немає, тоді також звідси розходиться молитва, яка саме є таким закликом – «Я тебе не забуду». Кожна Божественна Літургія нагадує нам, що хтось за когось тут завжди молиться і якщо на дорозі життя втрачаємо віру, надію, тоді Церква є місцем, де завжди чекає Боже Слово, щоби віднайти для себе те, що людина втратила. Розуміючи, що саме так Церква дбає про всіх своїх вірян, ми маємо приходити до храму, до Богородиці, споглядати Її ікону та просити про Її покров для кожного з нас, для подружжя, для родини, для парафії, для Церкви, для народу, за українську спільноту, за добре ім’я.
Богородиця має ще одну важливу прикмету, на яку вказує Церква. Вона була носієм миру. Бажання Римського Архиєрея Лева XIV на нині таке, щоби кожна християнська спільнота була спільнотою миру. Це дужі важливі слова, які нас, як християн, мають супроводжувати у житті, щоб ми самі були носіями миру в нашому житті, в нашому серці, в нашій родині, на місці праці, в наших середовищах, парафіяльних чи єпархіяльних спільнотах. У нашому щоденному житті наслідуймо Її, Божу Матір, яка була вірна, перемагала всі труднощі, але все чинила згідно Божої волі. Нехай піднесені угору до молитви руки Богородиці допомагають нам стійко тривати в надії у нашій київській традиції уповання на Бога. Вона вказує на Бога, щоб ми бачили в Ньому авторитет.
Папа Лев XIV на ювілеії Східних Католицьких Церков, який відбувся в травні у Римі сказав, що східна літургія вчить бачити Бога на першому місці, вказує на Бога, як на найбільший авторитет. Папа доцінив нас і, за прикладом цих слів, шануймо свою літургію, свою Церкву. Дбаймо про її красу, будьмо гордими нею. Також звідси маємо виходити переповнені Божим Словом, словом миру, словом любові. Жити так, щоби любов була мірилом наших міжлюдських відносин, тому що для всіх нас християн один Ісус Христос і для Нього завжди має бути місце в наших серцях. Бо там де Христос, не може бути кордонів в людських серцях. Не давати себе звести фальшивим наукам, провокатором, які намагаються знеславити добре ім’я України, українців. У році надії відкриваймо для себе Євангеліє, яке завжди показує, як любити, навіть коли все здається безповоротно втраченим. Пробачити не означає заперечувати існування зла, а запобігти появі подальшого зла. Це не означає сказати, що нічого не сталося, але зробити все можливе, щоб зло не визначувало дороги на майбутнє. І нехай усе скріпляє нас, щоб ми були людьми віри, надії та любові! Амінь, Слава Ісусу Христу!”
Після літургії Владика Аркадій на прохання пароха ольштинського собору о. Івана Галушки нагородив почесними грамотами заслужених вірян: п. Володимира Ліпінського, п. Анну Шаґалу та п. Катерину Басараб, які особливо записалися в історії парафії, як ті, що внесли немалі пожертви при будові храму та організуванні української спільноти в Ольштині.
У другій частині свята Владика Аркадій здійснив чин освячення води. Після літургії діти з ансамблю „Сузір’ячко” та дівчата з ансамблю „Тоя” подарували учасникам свята концерт української пісні. Продовженням свята була зустріч вірян на святковому почастунку в парафіяльному залі, де тортом з нагоди 25-ліття священнства прийняв усіх Владика Аркадій Трохановський.
редакція: cerkiew.eu
фото: Іван Курій
