З 11 до 13 серпня 2026 року в Ґдині відбулася зустріч Патріаршої комісії УГКЦ у справах родин та мирян. У ній взяли участь відповідальні за діяльність відповідних комісій у єпархіях та екзархатах Української Греко-Католицької Церкви.

Це було перше засідання Патріаршої комісії такого рівня, проведене на території Ольштинсько-Ґданської єпархії, яку очолює владика Аркадій Трохановський. Зустріч стала важливою подією в житті єпархії, а також нагодою для обміну досвідом душпастирського служіння українським родинам у різних країнах.

Учасників привітав владика Аркадій Трохановський, який водночас є головою Патріаршої комісії УГКЦ у справах родин та мирян. Під час вступного засідання він представив окремі постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2026 року та окреслив головні напрями подальшої душпастирської праці.

Серед порушених питань були встановлення Дня підлітка, який відзначатиметься 17 вересня, підтримка покликань до священства і богопосвяченого життя, а також роль батька в сучасній сім’ї. В умовах війни, вимушеної розлуки, мобілізації та втрати близьких тема батьківства потребує особливої чуйності й належного душпастирського підходу.

Покликання народжується в родині

Однією з головних тем зустрічі стало плекання покликань до священничого та богопосвяченого життя. Як наголошеє владика Аркадій, першим середовищем, у якому людина вчиться слухати Бога та розпізнавати Його волю, є сім’я.

«Покликання народжуються в родинах. Саме там дитина вперше бачить живу віру, вчиться молитви, любові та служіння ближньому. Тому, дбаючи про нові покликання, ми повинні пам’ятати не лише про молоду людину, яка розпізнає Божий голос, а й про її батьків. Вони формують світогляд своїх дітей і можуть допомогти їм із довірою та внутрішньою свободою відповісти на Божий заклик», – підкреслює владика Аркадій.

Душпастирство покликань має охоплювати не лише юнака чи дівчину, які шукають своєї життєвої дороги, а й їхніх батьків та найближче родинне середовище. Батьки не можуть обрати майбутнього замість своїх дітей, проте вони покликані створити атмосферу свободи, молитви та відкритості на Божу волю.

Готовність родини прийняти те, що син може стати священником або ченцем, а донька обрати богопосвячене життя і стати сестрою-монахинею, є важливим свідченням віри та особливою формою служіння Церкві.

Плекання покликання починається задовго до вступу в семінарію чи монастир, у родинній молитві, участі в богослужіннях, розмовах про віру та щоденному прикладі батьків.

Зустрічі молоді як простір розпізнавання

Важливу роль у плеканні покликань відіграє також співпраця між єпархіями та екзархатами УГКЦ. Спільні молодіжні зустрічі, прощі, реколекції, табори, формаційні заходи й волонтерські ініціативи дають молодим людям можливість краще пізнати життя Церкви.

Коли юнаки і дівчата з різних єпархій разом моляться, спілкуються та служать іншим, між ними відбувається природний обмін досвідом, думками і поглядами. У такому середовищі народжуються нові ідеї, дружні стосунки та спільні ініціативи.

Саме під час таких зустрічей молода людина може вперше серйозно замислитися над своїм життєвим шляхом і відкрити в собі дар покликання до священничого або чернечого служіння.

Родина залишається першим місцем, де зароджується покликання, а парафіяльна та ширша церковна спільнота допомагає йому зростати, утверджуватися і дозрівати.

Боже Слово, яке зцілює родину

Кожен день зустрічі мав молитовний вимір. Учасники молилися в каплиці реколекційного дому, розпочавши спільну молитву Вечірнею. У наступні дні Божественні Літургії очолював владика Аркадій Трохановський у співслужінні присутніх священників.

Духовні науки виголосив отець Тарас Бабій зі Стрийської єпархії. Він звернув увагу на те, що сучасне розуміння подружжя і сім’ї нерідко формується без опори на науку Ісуса Христа. Такий спосіб мислення може руйнувати взаємини, поглиблювати внутрішні рани та ставати джерелом страждання.

Завдання священника полягає у звіщенні Божої правди про подружжя та сім’ю. Боже Слово має силу змінювати людське мислення, відновлювати стосунки й вести родину до духовного зцілення.

Отець Тарас наголосив також на потребі свідчення родин, які самі пройшли шлях духовного відновлення. Їхній досвід може стати джерелом надії для тих, хто переживає кризу або біль. Одним із головних завдань душпастирства є допомогти сім’ям стати справжніми домашніми Церквами.

Підтримка священничих сімей

Другий день зустрічі був присвячений обміну досвідом між представниками єпархій та екзархатів. Під час роботи в групах учасники розглядали питання супроводу священничої родини на різних етапах життя: на початку служіння, у середньому віці та після виходу священника на пенсію.

Було наголошено на необхідності системної підтримки священничих сімей, особливо тих, які живуть і служать в Україні в умовах війни. Така допомога повинна охоплювати духовний супровід, а за потреби також підтримку психологів, сімейних консультантів та інших фахівців. Церква покликана виявляти солідарність і не залишатися байдужою до труднощів священників, їхніх дружин та дітей.

Молитва за Україну, родини та покликання

Другого дня учасники зустрічі відвідали Санктуарій святого Володимира Великого в соборі Покрову Пресвятої Богородиці в Ґданську. Під час спільної молитви вони просили Бога про мир в Україні, зцілення ран українських сімей та нові покликання до священничого і богопосвяченого життя. Молилися також за те, щоб українські родини ставали місцем живої віри, непохитної надії та Божої любові.

Владика Аркадій прочитав молитву до святого Володимира Великого, після чого поблагословив його мощами членів Патріаршої комісії та всіх присутніх у храмі.

Спільний пошук відповідей

Третього дня під час Божественної Літургії владика Аркадій подякував учасникам за плідну, відповідальну і творчу працю. Під час наступного засідання голови комісій ділилися досвідом співпраці з родинними рухами та спільнотами, серед яких «КАНА», «Домашня Церква», «Подружні зустрічі» та Рух християнських сімей. Обмін досвідом показав різноманітність форм служіння в окремих єпархіях та екзархатах, а водночас допоміг краще побачити виклики, з якими стикаються українські сім’ї як в Україні, так і поза її межами.

Підсумки триденної праці представила секретар Комісії Христина Решетило-Ковальчук. Наступну зустріч заплановано провести в жовтні 2026 року в онлайн-форматі.

Майбутнє Церкви зростає в родині

Душпастирство родин залишається одним із пріоритетних завдань Української Греко-Католицької Церкви. Сьогодні особливо важливо зцілювати рани, спричинені війною, зміцнювати подружні й родинні зв’язки, підтримувати священничі сім’ї та створювати умови для розпізнавання нових покликань.

Майбутнє Церкви значною мірою зростає в родині. Саме там дитина вперше вчиться молитися, довіряти Богові, любити ближнього та відповідати на Його голос. Зерно покликання, посіяне в сім’ї, потребує також підтримки парафії та всієї церковної спільноти. Тому родини, парафії, єпархії та екзархати покликані діяти разом, створюючи для молоді простір молитви, зустрічі та щирого діалогу. У такому середовищі молода людина може відважно запитати себе, до чого кличе її Господь, і з довірою відповісти на Його голос.

Редакція: www.cerkiew.eu