29 березня 1881 р. народилася українська поетеса Марійка Підгірянка (Ленерт) у селі Білі Ослави на Гуцульщині в родині лісничого. Дівчина часто гостювала у свого дідуся по матері, священика Миколи Волошина, який мешкав у сусідньому с. Заріччя. Дідусь навчив її читати і писати українською та кількома іншими мовами; був багатий великою бібліотекою класичної літератури.
Тоді ще українські родини були багатодітними та багатомовними. Оскільки в родині Марійки було п’ятеро дівчат і один хлопчик, то ґрунтовну освіту здобув тільки брат. Марійка завершила двокласну школу. А далі – самоосвіта. У 1900 році екстерном успішно склала іспити у вчительській семінарії Львова, отримала диплом на право вчителювати в школі.
Марійка Підгірянка почала друкувати вірші у періодичних виданнях з тринадцяти років, першу збірку поезій „Відгуки душі” видала у 1907 р. 40 років вона віддала шкільній роботі та поезії.
Головною метою вчителька-поет визначила: „навчити, як зло оминати, а добро чинити”. Певно, так вона будувала й родинні стосунки. Відомо, що 1904 р. вона познайомилась із Августином Домбровським, майбутнім педагогом, громадським діячем, послом до УНРади, який у 1905 р. став її чоловіком.
Під час Першої світової війни чоловіка забрали на фронт, а Марійка з дітьми потрапила у спеціальні табори для переселенців у містечку Гмюнді (Австрія). Про всі жахіття перебування там пізніше написала в поемі „Мати – страдниця”. У 1919-1928 рр. сім’я Домбровських проживала на Закарпатті. Разом із чоловіком Марійка навчала дітей, її щирі мелодійні вірші допомагали запам’ятати букви, засвоїти арифметичні дії, пояснювати явища природи; провадила українську просвітницьку роботу, за що чеська влада звільнила її з посади вчительки. Якийсь час давала приватні уроки онукам Івана Франка Тарасові й Миронові, про яких написала спогади. Мені запам’яталася фраза: „Франчата були збиточні”.
У родині Домбровських було четверо дітей:
– син Остап — викладач французької мови Львівського університету, кандидат філологічних наук, якому не дали захистити докторську;
– син Роман — перекладач із німецької, працівник газети „Шлях перемоги” у Мюнхені;
– син Маркіян — український громадський діяч Австралії, інженер-електрик, автор „Підручника шофера”;
– дочка Дарія — вчителька української мови та літератури шкіл Галичини;
– онук Юрій Домбровський – працював у Львівській політехніці.
На схилі літ Марійка Підгірянка багато писала для внуків: лічилки, загадки, вірші-задачки, казки, а підписувалася „бабця Клапця”. Вранці 18 травня 1963 р. 82-річна Марійка Підгірянка упокоїлася.
Ганна Черкаська
Підгірянка Марійка
Колискова
Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
Дрібен дощик стукотить,
Вікнам казку гомонить…
Дрібен дощик пада там,
А тут тихо, тепло нам.
При матусі рідненькій,
У світличці чистенькій,
Спіть, діточки, спіть,
Віченька стуліть!
