12 січня 2025 в П’єнєжні відбулася зустріч, зорганізована парафіянами місцевої церкви св. Архистратига Михаїла, яка мала на меті показати як виглядає гуманітарна допомога українським військовим на передові.
Пан Юрій Вєлічко від початку повномасштабного вторгнення їздить допомагати нашим жовнірам, знає їх особисто, знає їхні потреби, а потреб багато. 16-та поїздка відбулася в половині грудня 2024 року, з паном Юрієм поїхав п. Петро Пушкар – громадський діяч, фотограф, який має несамовиту, вроджену здібність видобувати приховані почуття з фотографованих людей і місць.
Наші волонтери переїхали від Сум по Харків й Крематорськ, Оріхівськ аж до Запоріжжя, тобто цілу лінію фронту. Останньою точкою експедиції був Старий Самбір, невелике місто при кордоні з Польщею, де наші волонтери спільно з українськими організують реабілітацийний центер для ветеранів, які постраждали на війні.
Презентаця-репортаж тривала годину, повна була розповідей, емоцій, поваги, а закінчилася мовчанням залу. Фотографії показували умови, в яких живуть й воюють бійці на фронті та люди, які залишилися або повернулися у прифронтові зони. На портретах зображені обличчя людей, яких намальовані пережиття, втома, біль і надія в перемогу України.
Пан Юрій Вєлічко відзначається несамовитою відвагою, стійкістю, а при цьому, це людина скромна, на яку можа безсумнівно покладатися. Такими рисами відзначаються військові волонтери, а серед них Михайло Кертичак, Ришард Дода і багато інших. У майже кожній парафії є такі люди, які безкорисно і безпосередньо подають допомогу в Україну – це найбільш надійна і найефективніша форма підтримки. Ми охочі помагати, але серед великої кількості більш чи менш певних фундацій, ми відчуваємо себе розгубленими. Маємо те щастя і сміло можемо призначити кошти для наших місцевих добрчинців, які посвячують свій час ризикуючи своїм життям заради підтримки кожного окремого військового.
Така зустріч – звіт з фронту- помогла уявити нам усім, як насправді виглядає війна. Це дало свіжий пошовх для нас усіх, щоби помагати. Натомість пана Вєлічку утвердило в тому, що його діяльність потрібна українцям в Україні, так само як і нам – українцям в Польщі.
Оксана Заторська
