У Євангелії від Луки (18:18-27) ми читаємо про знатного чоловіка, який запитує Ісуса: „Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” Ісус відповідає, що ніхто не благий, окрім Бога, і нагадує про заповіді: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй батька і матір. Чоловік стверджує, що дотримувався цих заповідей з юності. Тоді Ісус каже: „Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді приходь і йди слідом за Мною.” Почувши це, чоловік засмутився, бо був дуже багатий.
Цей уривок піднімає важливі питання. У світі, де матеріальні цінності часто ставляться на перше місце, ми можемо запитати себе: чи не стають наші статки, амбіції або соціальний статус перешкодою на шляху до духовного зростання? Ісус не засуджує багатство саме по собі, але застерігає від прив’язаності до нього, яка може завадити слідувати за Ним.
Коли Ісус говорить про те, що „легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже”, Він підкреслює, наскільки важко людині, обтяженій матеріальними турботами, повністю віддатися Божій волі. Однак, Він додає: „Неможливе в людей — можливе в Бога.” Це нагадує нам, що власними силами ми не зможемо досягти спасіння, але з Божою допомогою все можливе.
Це послання є закликом переоцінити свої пріоритети. Чи готові ми відмовитися від того, що тримає нас на місці, і слідувати за Христом? Чи готові ми довіритися Богу у вирішенні наших проблем і викликів? Пам’ятаймо, що справжнє багатство — це не матеріальні статки, а скарби на небі, які ми накопичуємо через любов, милосердя та вірність Богові.