У неділю про Страшний Суд Церква нагадує нам про майбутній прихід Христа у славі та остаточний суд над усіма народами. Це не лише попередження, але й заклик до переосмислення нашого життя та вчинків.
У Євангелії від Матея (25,31-46) Ісус описує сцену, де Він відділяє людей, як пастух відділяє овець від козлів. Критерієм цього розподілу є наші дії стосовно ближніх: годування голодних, прийняття чужинців, одягання нагих, відвідування хворих та ув’язнених. Ці прості, але значущі вчинки є проявом нашої любові до Бога через служіння іншим.
Цей уривок підкреслює, що справжня віра проявляється в діях. Недостатньо лише декларувати свою віру; вона повинна відображатися в конкретних вчинках милосердя та співчуття. Як зазначено в Посланні Якова: „Віра без діл мертва” (Як. 2,26).
Важливо зауважити, що ті, хто чинив добро, часто не усвідомлювали значущості своїх вчинків. Вони діяли природно, не очікуючи нагороди. Це свідчить про те, що справжня любов і милосердя виходять із чистого серця, без корисливих мотивів.
Наближаючись до Великого посту, цей євангельський уривок спонукає нас до самоаналізу. Чи проявляємо ми любов до ближніх у повсякденному житті? Чи готові ми допомогти тим, хто потребує, без очікування винагороди? Піст — це не лише утримання від певної їжі, але й час для духовного зростання та виявлення милосердя.
Пам’ятаймо, що кожен наш вчинок має значення. Якщо ми прагнемо бути праворуч Христа у день Суду, маємо вже сьогодні почати жити за Його заповідями, проявляючи любов і співчуття до всіх оточуючих.
Нехай ці роздуми стануть для нас стимулом до дій, адже, як сказав Ісус: „Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, — ви мені зробили”.
