У колишньому монастирі Отців Василіян у Супраслі свято ікони Супраської Божої Матері завжди буво зв’язано з Днем святого Іоанна Богослова (8 травня), тому-то в суботу 10 травня 2025 р. в нашій білостоцькій парафії був відсвятокований празник в честь ікони Супраської Божої Матері.
Перед літургією в білостоцькому храмі Святого Духа Владика Аркадій Трохановський з духовенством та вірянами прочитали молитву до Матері Божої із Супрасля. Опісля почалася Божественна Літургія, яку очолив Владика у співслужінні отців Венґожевського деканату: о. Дмитра Гарасима ЧСВВ, о. Мирослава Підлипчака ЧСВВ, о. Андрія Залевського – пароха у Білостоці та протосинкела Апостольської Адміністратури для греко-католиків на Білорусі о. Євгена Усошина та римо-католицького священника о. Марка із спільноти Отців Воплоченого Слова з Білосоку, а також о. диякона Богдана П’єтночка.
У проповіді Владика Аркадій сказав серед іншого: «Сьогодні ми тут приходимо, як минулими століттями приходили наші предки, щоби поклонитися іконі Матері Божої з Супрасля. Ікона, до якої ми приходимо, прославилася благодаттю зцілення хворих, що молилися перед нею. Історія ікони дуже довга, сягає початків XVI століття. Про цю історію найкраще роповідають історики. З богословської точки зору, вона своє місце знайшла у супраському монастирі. Ікона, копія, якої перед нами, постійно славилася своєю благодаттю і привертала до монастиря незліченні натовпи віруючих, не тільки православних, а й римо-католиків і протестантів, які також вважали її чудотворною, хоча й не мають такого культу до Богородиці. До речі, це цікавий екуменізм. Знаходимо такі історичні перекази. Ми сьогодні маємо копію, тому що оригінал був вивезений росіянами і загинув. Як же історія повторюється і за кожним разом треба про це нагадувати.
Але щоби ця ікона не була самотня, ми приходимо до Богородиці, як до нашої небесної Матері, яка вчить нас, якими треба бути. Вона завжди була біля свого сина, нашого Спасителя. Дуже терпелива та тиха. Саме Вона в кожній хвилині показує на Нього, неначе на Заповідь Любові, Бога та ближнього. Це прояв великої любові – материнської любові. Богородиця вчить нас глибокої молитви. Сьогодні запрошує нас молитися за свій народ, за свою державу, за військо, за увільнення тих, хто в полоні, за синів та дочок, які відстоюють мир, свободу України, за українські родини, щоб ті, хто роз’єднаний, знайшов дорогу до з’днання, за зцілення ран війни, за своїх рідних.
Ми молимося з переконанням, що жодна молитва, жодна праця, жодна сльоза, жодна крапля поту – не даремні, тому що з нами і серед нас молиться сама Мати Божа. І треба вірити, що так, як перед віками захищала наш народ, так і в наш час буде його захищати.»
На завершення літургії Владика Аркадій подякував усім за присутність, за організацію свята, а парох о. Андрій SVD, запросив всіх на спільний почастунок. Сьогодні греко-католицька спільнота у Білостоці, це передусім еміграція з України та біженці після 2022 р. Перед спільнотою постійнй виклики, як, наприклад, знайти місце для виключного користання з нього греко-католиками. Сьогодні спільнота користає з гостинності римо-католицької парафії Святого Духа у Білостоці.
Редакція: www.cerkiew.eu
фото: парафія у Білостоці
