Заплакало небо, верба похилилась,
Замовкли вітри, тільки мати молилась.
Героя душа відлітала на небо.
Упав він в бою, Україно, за тебе.
А поруч, з очима від болю сумними
Схилились його бойові побратими
І битись клялися вони…
[із надгробної епітафії]
Війна в Україні [від вторгнення на неї, що почалося в четвер о 3:40 24 лютого 2022 року, московитського ворога] триває вже понад три роки та три місяці.
За прогнозами самовпевненого путіна, війна мала тривати три дні, але, як, між іншими, влучно про неї відзначила Джорджа Мелоні, прем’єр-міністерка Італії, це зробилися найдовші «три дні», які абсолютно ймовірно залишаться в пам’яті московитської історії мабуть на вічність.
Ті три роки, що їх несе «спеціальна воєнна операція», зокрема змінила околиці українських сіл, містечок і міст. Зразу помітить це кожен, хто вирішить відвідати своїх рідних чи приятелів в Україні. Відразу привертають увагу кладовища, що заповнилися могилами та національними і боєвими парпорами. Часто до хрестів прикріплені ще світлини, з яких споглядають на вас молоді хлопці та дівчата. Ми, що відвідуємо ці місця, можемо лише тихо помолитися і згадати: «За нас, за Україну Ти віддав життя. У вічності закарбував своє ім’я. Сумують над могилою друзі і рідня. Герої не вмирають. Не йдуть в забуття. Спи спокійно коханий. Це навіки Твоя земля».
