У четвер 3 липня Львів, а разом з ним ціла Україна й діаспора попрощалися з
одним із найвидатніших своїх земляків, дисидентом, поетом, політичним в’язнем
радянських таборів Ігорем Калинцем. Він помер в суботу, 28 червня, у віці 85-ти
років.
Народився Ігор Калинець 9 липня 1939 року у Ходорові на Львівщині. Закінчив
філологічний факультету Львівського Університету.
11 серпня 1972 року Ігоря Калинця засуджено на шість років ув’язнення і три
роки заслання. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом з іншими
шістдесятниками, представниками української творчої інтелігенції, які в другій
половині 1950-х – 1960-х рр. (тобто роках радянської «відлиги») стали
відстоювати свободу творчості, розвиток національної культури та мови.
Шістдесятники виступали проти ідеологічного тиску радянської влади. Заслання
відбував поет разом із дружиною.
Ігор Калинець був одружений з Іриною Стасів-Калинець – українською
поетесою, діячкою дисидентського руху, активісткою українського національного
і правозахисного руху, художницею, філологинею.
Після повернення до Львова у 1981 році поет працював у Львівській Науковій
Бібліотеці ім. В. Стефаника. З 1987 року брав участь у видаванні самвидавного
журналу «Євшан-зілля».
У буремні 1980-ті роки Ігор Калинець приїздив до Польщі. Зустрічався з
редакторами тижневика «Наше Слово», студентами Варшавського Університету,
діячами УСКТ. У Варшаві (1991 р.) була надрукована добірка його поезій
«Пробуджена муза».
Похоронено поета на Личаківському кладовищі у Львові.
(бт)
фото: Зенон Боровець і Богдан Тхір
Ігор Калинець
«Вітер»
Ковтни мене, біла дорого,
ковтни мене, добра осене.
Запахло роменовим ромом
вітру мого стоголосся…
Вітер мій знов надимає
бандери дністрових лодій.
Вітер з нами, над нами,
з моїми полками в поході.
Вітер коням теребить гриви,
хоруговками грає на списах.
Вітер мій вірний гридень,
гридень князя Осмомисла.
Десь там княгиня в Путивлі,
чадо моє Ярославна,
мужу в поганські пустелі
вітер отецький послала.
Вітер загоїть рани,
вітер Вітчизною пахне.
Вітер з нами, над нами,
в поході з моїми полками.
Залізно йдемо у гущі,
несемо щити, як скрижалі.
З Галича вітер цілющий,
з Галича вітер державний.
