Професор Борис Возницький – рятувальник українських замків і засновник музеї
Profesor Borys Woznycki
– patron ukraińskich zamków i założyciel muzeów
16 квітня 1926 р. — у селі Ульбарів на Рівненщині народився Борис Возницький, мистецтвознавець, директор Львівської Галереї Мистецтв, академік Української Академії Мистецтв, президент Українського Національного Комітету Міжнародної Ради Музеїв, доктор honoris causa. Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі.
Загинув 23 травня 2012 р. в автокатастрофі між селами Куровичі та Печенія (Львівська обл.) – коли йому було 86 років. Тоді в нього стався серцевий напад.
Поховали Возницького на Личаківському цвинтарі у Львові (поле №67).
Як музейник Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках, де став ініціатором створення місцевого музею.
Повернувшись із навчання у Ленінграді, протягом 1960-1962 років Возницький працював заступником директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом був призначений на посаду директора Львівської картинної галереї.
Найбільше Борис Возницький відомий, як рятувальник українських фортифікаційних споруд. Власне за життя Возницького його називали «ангелом охоронцем замків». Зусиллями мистецтвознавця отримали нове життя замки Львівщини – Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький, які з ініціативи Возницького було об’єднано у туристичний маршрут «Золота підкова Львівщини».
Під час розмови з редакторами «Благовіста» в серпні 2009 р., що відбулася в кабінеті професора у Львівській картинній галереї, повному історичних артефактів, він нагадав, між іншими, свій перший візит до Варшави і враження, яке справило на нього ставлення польських вчених, музейників та археологів до пам’яток минулого. Тут про архітектурні пам’ятки та усе, що з ними пов’язувалося, дбали надзвичайно. Радянські школи цього не вчили, більший натяк ставлячи на ідеологію, як на власну, дійсну історію. Професора Возницького в Україні та поза її межами поважають, як дійсного охоронця спадщини віків. Проте, не все йому вдалося. Прикладом тут може послужити латинський храм Усіх Святих у Годовиці, з якого вдалося професору врятувати чимало скульптур Йогана Пінзеля (побачити їх можна сьогодні в Музеї сакральної барокової скульптури Пінзеля у Львові, зорганізованого в приміщенні колишнього костелу Кларисок – Митна площа), проте костел, як будівля нищіє до сьогодні.
* * *
Возницький відомий як засновник музеїв:
– музей першодрукаря Івана Федоровича у Львові,
– музей Й. Пінзеля (Львів),
– музей-садиба М. Шашкевича (Підлисся),
– музей найдавніших пам’яток Львова,
– музей «Русалки Дністрової» (Львів).
«Золота підкова Львівщини» – це туристичний мандрівний шлях історичними спорудами області, рятуванню від знищення яких в основному прислужився професор Борис Возницький. Включає він місцевості: Жовкву, Львів (Високий Замок), Старе Село, Свірж, Поморяни, Золочів, Підгірці, Олесько, Броди.
12 квітня 2013 року Львівській картинній галереї було присвоїно ім’я Бориса Возницького. «Борис Возницький був людиною з інноваційними ідеями для того часу. Він розпочав свою діяльність у дуже важкий період, а саме у часи радянської пропаганди, яка стосувалася насамперед культури. Мистецтвознавець був активним противником тоталі-тарного режиму. Внесок видатного Музейника в українські культуру і музейну справу є неоціненним. Він жив і творив поруч з нами, у наш час, його діяльність є зразком самовідданої професії, відповідальності та турботи про здобутки національної культури. Його по праву називали українським ангелом-охоронцем творів мистецтва, і він був справді незамінною для української культури людиною», — писав про професора Роман Зінкевич у своїй статті «Феномен Бориса Возницького» (Електронний архів Національного університету «Львівська політехніка»).
(бт)
16 kwietnia 1926 r. we wsi Ulbarów (powiat Riwne) urodził się Borys Woznycki, historyk sztuki, dyrektor Lwowskiej Galerii Sztuki (dzisiaj jego imienia), akademik Ukraińskiej Akademii Sztuk, prezes Ukraińskiego Komitetu Międzynarodowej Rady Muzeów, doktor honoris causa. Bohater Ukrainy, laureat Nagrody Narodowej im. Tarasa Szewczenki, Zasłużony Pracownik Kultury Ukrainy i Polski.
Zginął 23 maja 2012 roku w wypadku samochodowym między wsiami Kurowyczi i Pecień mając 86 lat. Dostał zawału prowadząc samochód. Pochowany na cmentarzu Łyczakowskim we Lwowie (pole nr 67).
Jako pracownik muzealny Borys Woznycki rozpoczął karierę w Winnikach, gdzie zainicjował powstanie lokalnego muzeum.
Po powrocie ze studiów w Leningradzie, w latach 1960-1962, pracował jako zastępca dyrektora Muzeum Sztuki Ukraińskiej we Lwowie. Następnie został mianowany dyrektorem Lwowskiej Galerii Sztuki.
Borys Woznycki przede wszystkim znany jest jako patron ukraińskich zamków i fortyfikacji. Nazywano go „aniołem stróżem zamków”. Dzięki staraniom profesora zamki regionu lwowskiego – Olesko, Żółkiew, Podgórce i Swirż – ożyły na nowo.
Podczas rozmowy z redaktorami „Błahowista” w sierpniu 2009 roku, która odbyła się w gabinecie profesora w Lwowskiej Galerii Sztuki, pełnej historycznych artefaktów, wspominał on między innymi swoją pierwszą wizytę w Warszawie i wrażenie, jakie wywarło na nim podejście polskich naukowców, pracowników muzealnych i archeologów do zabytków przeszłości. Tutaj zabytki architektury i wszystko co z nimi związane, były otoczone niezwykłą opieką.
Uczelnie radzieckie tego nie nauczały, kładąc większy nacisk na ideologię jako własną, prawdziwą historię. Profesor Woznycki jest szanowany w Ukrainie i za granicą jako prawdziwy strażnik dziedzictwa wieków. Jednak nie odniósł sukcesu we wszystkim. Przykładem jest łaciński kościół Wszystkich Świętych w Hodowyci, z którego profesor zdołał uratować wiele rzeźb Johanna Pinzela (można je dziś zobaczyć w Muzeum Rzeźby Barokowej Pinzela we Lwowie, zorganizowanym na terenie dawnego kościoła sióstr Klarysek – Plac Mytny). Kościół w Hodowyci do dzisiaj pozostaje w stanie ruiny.
* * *
Profesor Woznycki jest znany jako założyciel muzeów:
– Muzeum Pierwszego Drukarza Iwana Fiodorowicza we Lwowie,
– Muzeum J. Pinzela (Lwów),
– Muzeum M. Szaszkiewicza (Pidlyssia),
– Muzeum Najstarszych Zabytków Lwowa,
– Muzeum „Rusałki Dniestrowej” (Lwów).
„Złota podkowa regionu lwowskiego” – jest to turystyczny szlak po zabytkowych budowlach regionu, których ocalenie przed zniszczeniem przede wszystkim zapewnił profesor Borys Wożnycki. Obejmuje on następujące miejscowości: Żowkwa, Lwów (Wysoki Zamek), Stare Seło, Swirż, Pomorjany, Żółkiew, Podgórce, Olesko, Brody.
