Це дуже дивна Євангелія. І водночас – надзвичайно життєва. Бо показує, що іноді страх перед Божою присутністю більший, ніж страх перед злом. Парадокс? Ні. Це щось дуже знайоме нашому серцю.
В уяві бачимо двох біснуватих чоловіків, які живуть серед гробів. Це не просто місце проживання – це символ. Вони вже не живуть – вони виживають, оточені мертвотою, у повній ізоляції, агресії, ненависті. Їхній стан настільки страшний, що люди оминають той шлях. Дорога, яка колись, можливо, вела до чийогось дому, стала закритою. Через зло, яке поселилося в цих людях.
І ось приходить Ісус. Його не бояться ці біснуваті. Його бояться демони. Вони кричать до нього перші. Бо зло завжди знає, що в присутності Божій довго не витримає.
Ісус виганяє бісів. Але тут починається найстрашніше. Бо місто, почувши, що двоє відновили гідність, що зло переможене… просить Ісуса, щоби пішов. Не залишився. Не подивився на них. Не заглянув у їхню темряву. Не торкнувся їхньої болючої історії.
Чому?
Бо Ісус «коштує». Бо визволення одного – це втрата свиней. Бо присутність Ісуса змінює баланс – вже не можна ховати своє зло під каменем. Ісус – це світло. А світло завжди розкриває все, що заховане.
І ось у цьому слові – питання до кожного з нас: чи я радий, що Ісус приходить на мій берег? Чи я прошу Його піти?
Можна мати свиней – і не мати свободи.
Можна мати прибуток – і жити серед гробів.
Можна вважати себе нормальним – і боятись Божої присутності більше, ніж зла, яке зручно влаштувалось у моєму житті.
Це Слово не для тих, хто одержимий. Це Слово для нас — тих, хто живе спокійним життям… але не хоче, щоб Ісус заважав. Щоб Його правда щось нам kosztowała. Щоб Його погляд на наші „свині” щось змінював. Ми іноді воліємо, щоб Христос був десь далеко, в Євангелії, на іконі, у храмі – але не в нашій особистій історії.
Але знаєш, що найбільш болюче? Що Христос погодився. Сів у човен. І відплив.
Але не тому, що образився. А тому, що Бог не ламає дверей. Якщо Його не хочуть – Він йде. Але йде з сумом. Бо Його серце завжди повертається туди, де навіть один хоче бути вільним.
Тому сьогодні питання дуже просте, але й дуже серйозне:
Чи я справді хочу, щоб Ісус залишився у моїй околиці? Навіть якщо щось коштуватиме?
Навіть якщо щось втратиться?
Навіть якщо мої „свині” підуть у воду?
Бо лише там, де Його не бояться – починається справжнє життя.
