Роздуми над Божим Словом – Воздвиження Чесного Хреста
Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста завжди ставить нас перед однією сценою – Голготою. Сценою, яка наче ділить усе людське життя на «до» і «після». Ісус несе хрест, Його розпинають, Він віддає духа. Це наче найтемніший момент історії. І водночас – це центр світу.
Ми так легко звикаємо до хреста: бачимо його на стіні, на іконі, на грудях, у церкві. Але сьогодні Євангеліє ніби каже: «Зупинись. Подивись. Це не символ. Це реальність, яка відбувається і в твоєму житті». Бо хрест – це не лише подія двох тисяч років тому. Це кожна мить, коли тебе відкидають, коли стикаєшся з несправедливістю, коли здається, що Бог мовчить.Хрест – це тоді, коли хочеться відповісти злом на зло, а ти мовчиш і тримаєшся. Коли твоє серце кричить: «Здавайся!», а ти кажеш: «Я піду далі». Хрест – це момент, коли вся логіка світу твердить: «Безглуздо любити», а ти любиш далі.Але саме в цьому найбільша сила. Бо Ісус на хресті виголошує: «Звершилось». Він не каже: «Програв». Каже: «Звершилось». Там, де здавалось кінець, починається нове життя. Там, де була поразка, виявилася перемога.
Може, й у твоєму житті є Голгота, яку ти несеш мовчки. Пам’ятай: хрест не означає кінець. Він означає двері. Двері до воскресіння. І коли сьогодні ми підносимо хрест у храмі, ми визнаємо: «Так, у моєму житті є темрява, але ще більше є Бог, який перетворює темряву на світло».Тому хрест не є знаком страху. Це знак надії. Це доказ, що навіть коли тебе розп’яли, твоя історія ще не закінчилась. Бо з хреста завжди починається воскресіння.