Чесно кажучи, це Євангеліє багатьох дратує. Бо воно різке. Воно не дає простих відповідей. Воно не підходить до нас з м’якою ковдрою, а радше — з ножицями, якими хоче обрізати наші прив’язаності, страхи й компроміси.
Але, якщо слухати Його уважно, стає зрозуміло — Ісус не вимагає від нас черствості чи безсердечності. Він не хоче, щоб ми покинули сім’ї чи зневажали рідних. Він просто говорить правду: якщо поставити все в один ряд — батька, матір, дітей, чоловіка, жінку, навіть власне життя — і поруч поставити Бога, то вибір мусить бути однозначний.
Неділя всіх святих — це неділя тих, які так і зробили. Не ідеальних. Не «ангелів у тілі». А тих, що в якийсь момент зважились сказати Богові: «Я з Тобою — навіть якщо це означає втрату всього іншого».
Можливо, ти зараз у такому моменті. Стоїш перед вибором. І розриваєшся між тим, що тобі дороге, і тим, що тебе кличе. Між комфортом і покликанням. Між людським схваленням і вірністю власному сумлінню.
Це дуже неприємне місце. Місце болісне, самотнє, важке. Але це саме те місце, з якого починається святість.
Бо святість — це не про лики на іконах. Святість — це коли ти не зраджуєш правди, навіть якщо ніхто цього не побачить. Це коли несеш свій хрест, хоч би як він виглядав: хвороба, нерозуміння, самотність, боротьба зі спокусами, невдачі, чи навіть – тиша Бога.
Святість — це не коли тебе хвалять. А коли ти залишаєшся вірним, навіть коли здається, що все даремно.
Петро питає Ісуса: «Ми залишили все і пішли за Тобою — що нам буде?» Це питання знайоме кожному, хто хоч раз пожертвував чимось важливим заради віри. Ісус відповідає: «Стораз більше… і життя вічне». Але Він не обіцяє, що буде легко. Лише — що буде сенс.
Можливо, твоя святість не виглядає ефектно. Можливо, ніхто не назве тебе святим. Але якщо ти йдеш за Ним, якщо несеш свій хрест і не зрікаєшся Його — то ти в тому самому ряді, що і всі святі.
І ще одне. В Євангелії є ця важлива фраза: «Той, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Отцем Моїм».
Іноді «визнати Христа» — це не сказати щось гучне. А просто не збрехати. Не мовчати, коли треба виступити. Не зробити того, що проти твоєї совісті.
Сьогодні Ісус запрошує тебе стати святим. Не в теорії. Не десь потім. А саме зараз — у твоїх складних виборах, у твоїй конкретній щоденності.
Ти не станеш святим, якщо не поставиш Бога на перше місце.
Але якщо поставиш — усе інше знайдеться. І «отримаєш у спадок життя вічне».
Святість починається з одного рішення: не зрадити Його — навіть коли це важко.
