Роздуми над Божим Словом – Лк 8, 26-39
Ісус входить у чужий край і перше, що бачить, це людину, яка давно вже не живе як людина. Ні дому, ні одягу, ні імені. Лише крик, ланцюги, пустеля і могили. Коли читаєш це сьогодні, легко впізнати не лише біблійного біснуватого. Легко впізнати того класного хлопця, який сам каже про себе, що «розвалив життя». Ту дівчину, яка ще рік тому сміялася, а тепер живе всередині мовчання. Ту людину, що колись була «нормальна», а тепер уникає всіх і не знає, як повернутися до себе.
І одна деталь тут дуже болюча. Чоловік не має вже навіть власного імені. Ісус питає, як тебе звати, але відповідає не він. Відповідає те, що його нищило. Легіон. Багато чужих голосів, які перебили його власний. Скільки разів так буває і сьогодні. Хтось живе під пресом чужих очікувань. Хтось під вагою старих помилок. Хтось під ярликами, які колись кинули у його бік. І в якийсь момент людина втрачає себе настільки, що на запитання хто ти вона майже готова повторити те саме. Я набір проблем. Я свої рани. Я свій сором.
У цій історії Ісус не боїться того хаосу, що живе в чоловікові. Він не боїться крику, горя, розбитого розуму, темряви. Він входить туди так, як світло входить у підвал. Спокійно і сильно. І раптом навіть легіон мусить відступити. А людина, яка ще хвилину тому жила серед гробів, сидить при ногах Ісуса. Спокійна. Одягнена. Віднайдена.
І тут з’являється Апостол і Євангелист Матей. Бо Матей знає цю історію зсередини. Він добре розумів, що це значить жити серед мертвого. Його «гроби» були іншими. Він зраджував свій народ, працював на чужу владу, був тим, кого всі уникали. Жив у ланцюгах власної жадібності. І раптом Ісус підходить. Не з осудом, а з покликом. Піди за мною. Матеєві теж довелося встати з місця, яке пахло духовною смертю. І, можливо, він був одним із тих, хто найглибше розумів герасинського біснуватого. Бо сам колись не мав нічого, крім власного хаосу і порожнечі.
І ось що їх об’єднує. І герасинський чоловік, і Матей хотіли залишитися з Ісусом. Бо коли тебе вперше полюбили правдиво, хочеться триматися за це. Але Ісус відправляє обох назад у світ. Матей іде писати Євангеліє для тих, хто загубив себе у релігії, у страхах і надмірних правилах. Герасинський чоловік іде розповісти місту не про чудо, а про Бога, який повернув йому ім’я.
І, можливо, сьогодні Ісус каже нам те саме. Повернись туди, звідки ти втік. Повернись у те життя, яке ти колись злякався жити. Повернись до людей, яких уникнув, бо думав, що вже не заслуговуєш. І розкажи їм не про свої рани. Розкажи про те, що світло прийшло і навіть легіон не зміг його заглушити.