У селі Біївці на Полтавщині 8 січня 1935 р. народився Василь Симоненко, поет, журналіст, шістдесятник, один з чільних діячів руху опору в царині української ідентичності. Сила поезії В. Симоненка вражає глибиною українського національного духа й надихає численні покоління молодих людей ставати на шлях захисту (у кожній ділянці життя) своєї нації.
Інтелектові Василя Симоненка належать слова:
«Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі».
(«Лебеді материнства»)
* * *
Симоненко — єдиний покищо поет, що викристалізувася з провінції і вніс свій струмінь у поезію — струмінь оголеної правди і непідкупної честі.
Він знав народ у його побуті як селянський син. Знав село по своїх заболочених чоботтях як працівник газети. Але він дивився на життя не як «представник», а як людина, як син дивиться на безпорадну матір (…).
Євген Сверстюк, «На святі надій», Київ, «Наша віра», 1999
