Згідно з церковного передання, після успіння тіло Пречистої разом з душею взяте до Неба. Тож замість мощей Церква вшановує її ризи або пояс. Свято Покладення Чесного Пояса встановили ще в 12-му столітті й Церква вшановує його до сьогодні.
Передання також свідчить, що Пресвята Богородиця сама виплела свій пояс із верблюжої шерсті та передала його апостолу Томі, коли возносилася на Небеса. Цим його дуже потішила, бо ж він запізнився на її Успіння.
Пояс переховували інші учні після мученицької смерті святого апостола Томи, а тоді поклали йогов одній з церков у Константинополі – там же, де появилася Божа Мати, тримаючи Свій Омофор над народом Константинополя у 9-му столітті (звідси бере також початок і свято Покрови). Це – перше Покладення Чесного Пояса відбулося у час правління імператора Аркадія (395-408 рр.), який привіз пояс до Константинополя із Єрусалиму. А його дочка сховала пояс у золотому кивоті в церкві Пресвятої Богородиці. Там він зберігався 5 століть.
* * *
Було це в часи правління імператора Лева VI Філософа (886-912). Його жінка Зоя дуже тяжко захворіла, що навіть найславніші лікарі нічого не могли вдіяти. Тоді, після довгих молитов, цариця удостоїлася Божого об’явлення, що одужає, якщо на неї покладуть чесний пояс Пресвятої Богородиці. Цей пояс імператор Аркадій (395-408) переніс з Єрусалиму до Царгорода, а його дочка свята Пульхерія, згодом цариця, зложила його в золотому ковчезі у церкві Пресвятої Богородиці. І коли Бог об’явив цариці Зої, що має шукати допомоги у тому поясі, то Патріярх відкрив ковчег і побачив чесний пояс цілком неушкодженим. З молитвою його поклали на хвору царицю і вона чудом одужала, підвелася з ліжка і стала голосно величати Пресвяту Богородицю.
Потім чесний пояс поклали назад у ковчег і запечатали царською печаттю. З того часу в пам’ять про це чудо з року в рік святкуємо свято Положення чесного пояса, який ще не раз оберігав Царгород від небезпек.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”
