Цьогорічний празник Покрови Пресвятої Богородиці, що ми його відсвяткували в Ольштині, мав для нашої спільноти винятковий і надзвичайний у своїй душевній вимові характер.
Напередодні свята у нашому храмі відслужилася Велика Вечірня з Литією. Божественну Літургію в день празника очолив Ольштинсько-Ґданський єпископ Владика Аркадій Трохановський у свівслужінні отців єпархії. На свято прибули також Сестри Служебниці НДМ. Присутні були представники місцевої влади від: воєводи, староства, та міста.
Владика Аркадій сказав на проповіді м.ін.: «Богородиця справді вчить нас, як славити Бога в щоденному житті, як за Її посередництвом заносити молитви. Саме Вона найперше відповіла Богові ТАК, коли ангел прийшов до Неї, щоби сповістити їй, що буде Матір’ю Божого Сина. З Ісусом Христом була до самого кінця, стояла при хресті. То в її руки переказав Ісус св. Івана Богослова, неначе ціле людство віруючих християн. Натомість на іконах показана Вона з руками піднесеними вгору, а це жест молитви, прослави Господа Бога. На інших іконах – рукою вказує на Ісуса Христа. Це вказівка – кого нам треба сьогодні слухати, у кого є слова життя.
Свято Покрови пригадує нам про особливу опіку, найперше Божу, а далі людську. Про взаємну опіку між нами, що може проявлятися на різний спосіб. Так, як у Х столітті араби облегли Константинополь, так сьогодні росіяни наступили на Україну. Нині Україні потрібен такий самий покров. З початком аґресії росії на Україну всі почали поширювати в засобах масової інформації народну пісню „Ой у лузі червона калина похилилася”. Одночасно на різний спосіб по церквах поширювали ми, та й надалі це робимо, молитву за припинення війни та справедливий мир для України. Згадану пісню поширювали і дорослі, і діти, і українські воїни та волонтери. Можна сказати, кожний, кожна, як вміє, так співав і співає. Але співаємо, щоби виявити єдність, підтримку, виявити солідарність та любов до України. Таким чином ми взаємно себе підтримуємо. Українські війська відстоюють батьківщину на передовій. Вони сьогодні надають такий покров для батьківщини. Молоді хлопці і дівчата. Хто не може там бути, то став воїном іншого роду: пісні, музики, слова, доброго діла, праці. Став своєрідним амбасадором України на різних рівнях.
Аґресія поширюється актами тероризму, гинуть мирні мешканці України, діти, жінки, люди похилого віку. Початок тижня був дуже сумний. Це болить. Сьогодні маємо такий час, що людей, які потребують допомоги, стає щораз більше. З плином часу їх може бути навіть більше, як ми можемо собі це уявити. Це може зробити нас байдужими, а йде зима, можуть появитися енергетичні питання. Можливо, тоді й питаємо себе: «Але я не в силі всім допомогти!». Це правда. Проте ніщо не виправдовує такого ставлення, такого мислення. Якби кожен допомагав хоча би одній людині, світ став би кращим. Тому навіть якщо я не даю грошей, важливо помічати бідного, терплячого в його біді, та нужді. Його присутність може бути для мене сигналом з небес. Це причина, щоби відновити свою віру. Станути в покорі – це перший крок до неба. Який світ ми збудуємо навколо себе, такий і буде навколо нас. Якщо ми побудуємо відкритий світ, сповнений доброти, він буде таким і навколо нас.
Дорогі у Христі! Сьогодні нам потрібно далі нести допомогу нашим співбратам з України, особливо тим пораненим, в лікарнях, травмованим. Багато молитися за воїнів, за волонтерів, за усіх, хто надає допомогу. Вміти ділитися, щоби питання війни в Україні не стало буденним. Сьогодні потрібно надалі служити молитвою, піснею, духовною підтримкою. Скріпляти себе взаємно. А зі своїм життям робити само добро. Чому? Як вчить св. Апостол Павло, ми є божими співпрацівникамиі тому, як нагадує Блаженіший Святослав: „Все оперти на своїй вірі і християнських принципах; старатися робити все якнайкраще; постійно працювати над власним вдосконаленням.” Тільки в такій спосіб зробимо світ кращим, привітнішим, в якому справді люди будуть любити себе. І тут потрібно бути задивленим в особу Ісуса Христа. Споглядати Його. Через Нього відкривати правдиву людяність, яка так насправді є найкращим лікарством для всіх нас.
Ісус запрошує нас, щоби ми були його учнями, щоби ми вміли захищати християнські цінності в нашому щоденному житті. Ми потрібні один одному, потрібні Богу. Бути тим, хто підтримає, а не тим, хто словом чи вчинками може пхнути людину в пропасть, в безнадію, може залишити в неславі. А Святий Апостол Павло вчить: «Зло перемагай добром, перемагай любов’ю». Наші предки поставили на віру в Бога, побудували храми, зберегли свою ідентичність: релігійну та національну. Вчили нас молитви рідною мовою. Їх праця принесла плоди. Ми не стали кимось іншим. Про це треба пам’ятати і бути їм вдячними. Тому ставмо на Господа Бога, бо у Нього найкращий проєкт – любові Бога та ближнього».
На закінчення Божественної Літургії Владика Аркадій зачитава молитву про мир та припинення війнив Україні. Відбулося також освячення нових вітражів та розписів на стінах ольштинського храму. Натомість парох, о. Іван Галушка, вручив подячні грамоти усім добродіям, які допомогли оповнити храм прекрасними вітражами. Усім сердечно подякував, а на закінчення торжества відбулося мировання та заспівано многолітствіє усім, хто прибув на свято.
Після Божественної Літургії на майдані біля храму був налаштований почастунок для усіх прибулих.
ВАТ
фото: Збіґнєв Піщако
