У п’ятницю 6 січня 2023 р. в ольштинському соборі Покрови Пресвятої Богородиці соборі було відслужено Велике Повечір’я та Божественну Архиєрейську Літургію. Разом з Владикою при престолі служили: протосинкел, парох ольштинської парафії о. Іван Галушка, о. Станіслав Тарапацький, римо-католицькі священники: о. Каміль Рокіцький з парафії з Кентшина та о. Войцєх з Ольштина й о. диякоп Богдан П`єтночка. Пряму трансляцію з богослужіння реалізувало Радіо Ольштин.
У проповіді Владика Аркадій зокрема відзначив: «Приходимо з багажем цілорічних подій. Не закінчилася ще пандемія, а ми увійшли в нову дійсність. Повномаcштабна аґресія росії в Україну принесла великі зміни. А як великі, ми ще не вміємо цього описати. Сьогодні можемо сказати, що свідками таких подій, злочинів, ніхто з нас у новітній історії не хотів би бути, не хотів би досвідчувати трагедії своїх рідних, знайомих, близьких. Усі ми почули прохання про поміч, про відкриття наших домівок, про ділення тим, що маємо, щоби допомогти біженцям, чи військовим на фронті.
Чинили ми це, та надалі чинимо, несені голосом, який почув св. Йосиф Обручник: „Не бійсь Маріє, не бійсь Йосифе, прийми дитятко з Марією до себе” (Мт, 1,20; 2,13).І багато так вчинило, бо сьогодні чимало біженців по цілій Польщі засіло до святвечірнього столу далеко від своїх домів, можливо, вперше на чужині. У не одного, не одної були свої мрії, свої плани на майбутнє, але з 24 лютого все помінялося. 14 мільйонів були змушені покинути власні домівки як колись Пресвята Родина. Стількох погубив Ірод.
І наша дійсність також помінялася. Сьогодні всі ми несемо наслідки дуже невторопної політики західного світу проти росії. Усі ми шантажовані російською владою, відчуваємо різноманітні кризи, несподівано несемо підвищені кошти життя, енергетичну кризу і кожен, кожна, це відчуває в домашньому бюджеті.
Одночасно усі ми стали свідками чогось дуже прекрасного. Чимало наших парафіян у цілий Ольштинсько-Ґданській Єпархії стали справжніми волонтерами. І сьогодні, коли приходжу, щоби поклонитися перед іконою Різдва Господа нашого Ісуса Христа, дякую Господу Богу за всіх вас, які так ревно відповіли на заклик. Дякую, що всі ми виявили велику єдність, бо це нас будує. Дякую, що була велика жертвенність, як матеріяльна, так і духовна. Це скріпляє і показує, як постійно потрібно плекати духа віри, який допомагає будувати людяність. Дякую також за ваш час, який віддали Ви в службі біженнцям. Скільки то було транспортів в Україну, карет швидкої допомоги, автомобілів на фронт, (транспорт за транспортом) та різноманітної помочі. Кожен служив, бо так треба це назвати, служінням та надалі це чинить, так як може, так як дозволяють особисті можливості. Дякую усім Вам за велику жертвенність та відданість.
Війна в Україні показує нам, як велику цінність має життя. Як також треба вміти шанувати те, чого навчили нас наші батьки, діди, наші предки. Коли вміємо назвати, з якого ми роду, тоді ніхто не в силі нас зломити. Ніхто не буде тоді хотів здатися. Життя як дар, життя як велике добро, яке треба доглядати, шанувати, любити та кохати. Таке повинно бути ставлення сучасної людина, яка так озброєна та вивчена різноманітними філософськими системами, але одночасно так крайньо задивлена в себе, що не бачить другої людини, жадібна та егоістична. Одночасно покликана, щоби шанувати, а не винищувати. Кохати – до цього покликана людина.
Цілорічний багаж різних досвідчень наказує поставити запитання: «Чого сьогодні вчить нас християнство, вчить нас Різдво Христове?». Заохочує нас до життєвої второпності, до здержливості, щоби не бажати понад те, що ми можемо досягнути. Запрошує нас до цього, щоб ми доглядали себе взаємно, щоб ми второпно користали з усього, та щоб ми мудро використали дар, яким є життя. Війна в Україні показала, як все міняється. Як люди, яким надавали ми допомогу, на жаль, їх сьогодні немає. Ворог забрав у них життя. А Бог приходить, і хоче щоб ми Його знайшли, щоб ми ним жили нащодень.
Бажаю надії на прихід Господа нашого Ісуса Христа у світ. Нехай він захоплює нас своїм народженням, покаже нам красу життя, яка є великим даром, навчить поважати її. Нехай Він відновить в нас покликання до повноти людства, яке буде відкрите Божому посланню любові до Бога і до інших, з якими ми завжди будуємо спільноту. Бажаю миру в людських серцях та у світі. Нехай радість Різдва зміцнить віру, зміцнить відносини з Богом, навчить передавати надію і розпалювати любов та віру в безмежну Божу любов і доброту. Нехай Різдво Христосве принесе мир всім людям. Принесе почуття безпеки. Нехай новонароджений Христос дарує свої ласки і нехай його слово буде світлом на шляхах повсякденного життя. Бажаю багато здорв’ята щоб з Богом перемагати усі життєві випробування й Божого благословення у Новому 2023 році. Амінь, Христос Раждається!».
Після Божественної Літургії присутні в храмі традиційно відспівали многолітствіє Папі Францискові, Главі і Батьку УГКЦ Святославу, усім митрополитам та єпископам, священникам, сестрам і братам монахам та цілому українському народові. Ще вібулося мировання.
На завершення Владика Аркадій подякував всім священникам, сестрам, ольштинському хорові та всім, що допомогли підготовити та велично відсвяткувати празник Різдва Господа нашого Ісуса Христа.
редакція cerkiew.eu
фото: Стефан Мельник
