25 років тому, 18 січня 1998 р., в у домі опіки в Янові Любельському (де проживав останні два роки свого життя) упокоївся отець Микола Заяць, уродженець села Василів Великий Рава-Руського повіту (Львівська обл., Україна). Похоронений 21 січня 1998 року в Бартошицях на міському кладовищі.
Отець М. Заяць священничі свячення отримав у 1933 р. Працював в основному на території Апостольська Адміністрація Лемківщини.
Заарештований у травні 1947 р. в с. Угринів Грубешівського повіту. До концтабору в Явожні потрапив 9 липня 1947 р. Потім був переведений до краківської тюрми на вул. Монтелюпіх, через два тижні – до в’язниці у Ґрудзьондзу. Звільнений у 1949 р. Відбув тритижневий курс латинського обряду в Ельблонзі. Від 1949 р. до 1972 р. душпастирював у парафіях латинського обряду на території Вармінської дієцезії (Єґловнік, Ельблонґ, Стерлавкі Вєлькє, Ґіжицько, Плюти, Бранєво, Решель). Доїжджав допомагати у душпастирстві о. М. Ріпецькому у Хшанові. Від 1968 р. до 1972 р. був сотрудником греко-католи-цьких станиць у Доброму Місті, Пєнєнжні та Решлі.
Зокрема отець Микола Заяць запам’ятався парафіянам Гурова Ілавецького та Острого Барда як сотрудник-пенсіонер тодішнього пароха о. Юліяна Ґбура.
(ред.)
