Już po raz trzeci, w dzień rozpoczęcia Wielkiego Postu w cerkwi w Elblągu był sprawowany pokutny kanon św. Andrzeja z Krety, w którym uczestniczyli biskup Arkadiusz oraz duchowni Eparchii Olsztyńsko-Gdańskiej. Na nabożeństwo przybyli również wierni Elbląskiej parafii.
Biskup Arkadiusz w swym słowie przybliżył istotę postu oraz wezwał do tego, by nie poddawać się w swych działaniach.
Całość homilii poniżej:
Час Великого Посту, це благословенний час. Бог хоче, щоб ми були святі. У Старому Завіті Бог сказав до Мойсея: «Будьте святі, бо я Святий, Ваш Господь, Ваш Бог». Це дуже гарна пропозиція для нас. У цьому запрошенні є також і лікарство. А ним є любов. Запитаймо самі себе, який дух керує нами нащодень? Людина створена, щоби будувати добро. Коли людина творить, коли зосереджена на тому, що добре, тоді, думаю, що такою особою керує Дух Божий, й у неї є також молитовний дух. Коли людина грішить, нищить, коли не думає про те, що добре, тоді у неї немає Духа Божого. Ймовірно, може треба запросити Господа Бога до нашого життя. Присутність Бога в нашому житті дозволяє по-іншому дивитися на ближнього. Може тоді легше буде перенести усі труднощі та жалі. Не приховувати їх у собі, але визнати їх щиро і послухати себе? Ісус Христос своїм хрестом промовляє до нас. Мовить, що сенс життя здійснюється в одній Заповіді: Будеш любити….
Віруюча людина розуміє, що потребує Господа Бога, тому що відчуває свою слабкість, відчуває свою гріховність але відчуває також потребу відновити себе. Людина, будучи грішною, завжди має право на надію. Надія проявляється у цьому, що існує можливість навернення і переображення. Чого не можна сказати про гріх. Господь Бог у своєму милосерді завжди розмовляє з грішною людиною, Він завжди готовий і відкритий до діалогу з грішником. Але він не веде жодного діалогу з гріхом, бо з ним неможливо розмовляти. Тут треба завжди займати радикальну позицію.
Дорогі у Христі!
Сьогодні такий час, що не можна стояти в місці. Не можна сказати: «Я своє зробив, нічого більше не вимагайте від мене». Найгірше, як людина повірить, що уже нічого більше не поміняє, нічого більше не може зробити. Появляється стан застою, по-іншому називаючи – це негативна духовність застою, засліплення, задивлення в самого себе. Так завжди було, не треба жодної зміни – можна підсумувати. Але це погане думання, яке провадить до духовного занепаду самої людини.
Якщо хтось має ще сумніви, тоді, думаю, останній рік показав нам, як треба було вийти із зони свого комфорту, зустріти нових людей, відкрити своє серце, свої домівки. Це було щось доброго, дуже позитивного. Сьогодні треба присвятити час для відновлення самих себе, щоби набрати духовної сили на майбутнє.
Допомогою у цьому буде повернення до молитви, посту та милостині. Початок Великого Посту, це запрошення для нас, щоб ми увійшли на дорогу навернення;
По-перше: щоб ми відкинули грішну дорогу першого чоловіка, Адама, дорогу гордості, нещирого оправдування себе: «Це не до мене відноситься, а до іншого»;
По-друге: нам потрібно взяти за приклад відвагу Авраама. Він не знав Бога, але схотів йти за Ним, коли почув Його голос: «Вийди з землі своєї…». Це дорога віри. Чи ми готові на таку дорогу? Сьогодні маємо такий час, що потрібно, щоб ми взаємно скріпляли себе, бо ми взаємно потрібні одні одним. Нам сьогодні потрібно свідків віри. Це означає, що треба збирати багатства духа, Євангелії, щоби потім ділитися ним з іншими. З тими, хто не знає Бога, кому важко молитися, хто не розуміє, чому потрібна витривалість в молитві. Це означає, що потрібно вповні відкрити себе на Євангелію, на Слово Боже, на Бога, на мир дарований нам Ісусом Христом.
По-третє: на тій дорозі віри вміймо йти дорогою любові, яку пропонує нам Ісус Христос. У цю дорогу вписується також наш життєвий хрест, який у кожного інший. Але цей хрест також нас визволяє з наших слабкостей і з нашого гріха. Допомагає нам зрозуміти нашого ближнього. Це дорога жертви, але без цього не має нашого заангажування в спасіння, а це мета нашої мандрівки – осягнути життя вічне. Не біймося того, що пропонує нам сам Господь Бог, але дуже уважно вміймо прислухатися до текстів, читань богослужінь часу Великого Посту.
Дорогі у Христі!
Св. Максим Ісповідник каже так: „Любов виявляється не тільки в тому, щоб ділитися своїм майном, але ще більше тоді, коли ділимося Божою наукою та самі особисто служимо ближньому”(Наука про Любов, нр 26).
Божою наукою треба ділитися, тому що вона простує нам нашу життєву дорогу. Показує де є гріх, як з нього очиститися. Божа наука помагає нам привернути Бога на перше місце в нашому житті. А в цьому світі це необхіде. Там, де немає Бога, там поширюється зло. Св. Августин сказав: «Якщо Бога поставимо на першому місці, то все інше поверне в нашому житті на своє місце». Цю дорогу показує нам Ісус Христос. Ми тільки, а може й аж, маємо уподібнитися до перших апостолів: „Улюблені, Христос страждав за вас, даючи вам приклад, щоб ви йшли його слідами.” (1 Пт. 2,21-3,9) Так вчить нас Апостол Петро у своєму першому листі.
Використаймо цей час на духовне скріплення. Вміймо очистити себе з наших гріхів, загляньмо в нашу совість, і добре її провітрімо. Скористаймо з Тайни Покаяння. Християнин має бути людиною, яка з надією йде в життя, ділиться й тішиться своїм християнським життям й тим, що за свого вчителя має Ісуса Христа. Вміймо також шукати нових способів на наше душпастирство, щоби не закривати себе, щоби не засиджуватися у своїх вигідних, м’яких кріслах.
Амінь, Слава Ісусу Христу!
