Сейм і Сенат Польщі визнали 2023 р. роком 11 важливих для держави персонажів, роковини яких саме відзначаємо.
До пантеону визначних осіб, між іншими, зараховано відомого польського поета, драматурга і громадського діяча Александра Фредро, який народився у селі Сурохові (Польща), а роки його найпліднішої творчості та діяльності пов’язані з Львівщиною. Його найвидатніші драматичні твори до сьогодні появляються в польських (і не тільки) театрах, а деякі з них були навіть екранізовані.
Саме про особу Александра Фредро, його добу, місця проживання, родину та людей, з якими зустрічався та приятелював письменник, мали нагоду послухати вчителі Вармінсько-Мазурського воєвідства під час відео-конференції зорганізованої українською школою 11 травня в Бартошицях.
Зокрема доповідач детально розповів слухачам про дружину поета – Софією з роду Яблоновських, а також про палац, збудований у стилі неоренесансу в Беньковій Вишні (недалеко Рудок), в якому подружжя Фредрів прожило довгі роки, й де народилася їхня дочка Софія, в майбутньому мати Митрополита Андрея Шептицького.
У доповіді також була змальована доля роду Шептицьких та їхньої садиби в Прилбичах, з якої до наших днів збереглася лише каплиця-усипальниця.
Натомість про те, що творчість Александра Фредро була широко відома заодно польській, як й українській інтелігенції кінця ХІХ, початку ХХ ст. Львова, виразно засвідчили друковані польською й українською мовами плакати-запрошення на вистави. Їх можна побачити у садибі Фредрів у Вишні.
Відповідне місце у доповіді було відведене графу Станіславу Скарбеку, першому чоловікові Софії Яблоновської, відомому галицькому меценату й громадському діячу. Граф особливо вславився будівництвом театру для Львова (будова почалася у 1833 р.) та доброчинного закладу «Доброчинний інститут для сиріт та убогих» між Дроговижем і Демнею (недалеко Львова).
Доля Александра Фредро, про що послухали вчителі, була вельми складною, а часом навіть досить прикрою, про що сам поет писав до приятеля: «Моє авторство чорти забрали, не полечу вже понад землею в свинцевих чоботях, які нам доля подарувала. Маю добру жінку, маю малого хлопця, маю книжки, спокійний домик – одним словом, був би я щасливим, якби не був поляком».
Доповідь була доповнена добіркою світлин з фредрівських місць, які автор у минулому сам відвідав і поділився ними зі слухачами.
(ред.)
