Dużo nie zastanawiając się, warto w tym roku (2023) odświeżyć swoją historyczną pamięć i przypomnieć sobie (nauczyć się?) o osobach oraz wydarzeniach, które położyły mocne fundamenty pod formowanie się naszej współczesnej Cerkwi oraz narodowości.
Mamy do tego doskonały powód i podstawę. Otóż w bieżącym roku odznaczamy 400-lecie męczeńskiej śmierci arcybiskupa połockiego św. Jozafata Kuncewicza. Zgładzili go w 1623 r. zawzięci antagoniści, praprzodkowie tych że samych, propagandziści których dzisiaj głośno opowiadając o braterskiej nacjonalnej jedności (a także i wierze), przy bezwstydnym poparciu swojej oficjalnej cerkwi, napadli w ubiegłym roku na Ukrainę. Natomiast jedyną winą naszego świętego, który żył, pracował i modlił się ponad cztery stulecia temu, było to, że dążył do jedności z zachodnim, wolnym światem. Czyli, do tego samego, do czego pragnie współczesne państwo ukraińskie.
* * *
Тут народжувалася наша Церква
Варто цього, 2023 року, відсвіжити свою історичну пам’ять і пригадати собі особи та події, які стали одними з основних підвалин формулювання сучасної Церкви і нації.
Маємо для цього навіть важливу причину – 400 літ від мученицької смерті полоцького архиєпископа Йосафата Кунцевича. Його вбили запеклі антагоністи, власне кажучи, прапредки тих же самих, хто пропагандивно заявляючи про братську єдність (також у віросповіданні), з явною підтримкою своєї церкви, наїхав минулого року з вогнепальною зброєю Україну. Виною святого, який жив більше чотирьох століть тому, було тільки те, що прямував до поєднання з західним, вільним світом, до чого, зрештою, стреміє й сучасна українська держава.
В нашій, Ольштинсько-Ґданській Єпархії й недалекій околиці, маємо кілька місць, безпосередньо пов’язаних з особою св. Йосафата Кунцевича, а потім із скитальським шляхом його мощей. Маємо також містечка і села, де народилися й працювали видатні особи, основоположники Руської Унійної Церкви (сьогодні УГКЦ); місця мученицької смерті її захисників. Ось вони:
– Супрасль – тут у 2016 р. в місцевому костелі св. Трійці знайдено невеликий, дерев’яний, переносний вівтарик з мощами шістьох святих, серед іншого, й св. Йосафата Кунцевича. Сім років тому релікварій віднайшов парох костела св. Трійці кс. Андрій Хутовський під час перших підготовчих праць з метою відновлення усіх трьох костельних жертовників, виготовлених у ХІХ ст. Сьогодні реліквії святих переховуються у головному вівтарі храму. У Супраслі від 1657 р. до 1667 р. в монастирі Отців Василіян перебували в монастирській Благовіщенській церкві мощі святого, де був улаштований для них окремий вівтар;
– Біла Підляська – в цьому місті, в родових маєтках литовського канцлера, Карла Радивила, в мурованій каплиці на подвір’ї його замку, а потім в монастирській церкві Отців Василіян тлінні останки св. Йосафата перебували 210 років, від 1706 р. аж до 1916 р., коли-то їх перевезли поїздом до Відня;
– Сім’ятичі – 12 грудня 1733 р. в цьому місті народився Миколай Духновський, в прийдешньому єпископ Супрасльської Єпархії. Владика Миколай Духновський був засновником духовної семінарії при Супрасльському Благовіщенському монастирі.
– Рожанка – тут народився в родинному маєтку Іпатій (Адам) Потій, майбутній Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі, один із архітекторів Берестейської Церковної Унії;
– Пратулин – у цьому селі сьогодні знаходиться санктуарій 13 греко-католицьких мирян розстріляних 24 січня 1874 року сотнею царських солдатів за відмову передати сільську церкву російському православному священникові;
– Костомолоти – до сьогодні тут існує одинока на Підляшші (і в Польщі) неоунійна парафія з храмом священномученика Микити.
Через кільканадцять днів починається час канікул та літніх відпусків. Можна їх поєднати з відвідуванням цікавих і краєвидно, й історично місць. Напевно буде це з користю для духа і відпочинку. Варто в цьому місці ще навести слова Владики Аркадія Трохановського, (сказані у Свято Ікони Мати Божої з Супрасля. Біалисток, 2023-05-20), які можуть стати лейтмотивом мандрівки: «Він [св. Йосафат Кунцевич] також вчив шанувати свою Церкву, нашу українську Церкву [і народ]. Ми на різний спосіб можемо її розвивати. Усе в наших руках, тому що Церква приходить до нас і дає нам щось дорогоцінного, а це багатство душі, бо як каже один з отців Церкви: «Багатство не в великий кількості мирських благ, приємностей – а справжє багатство – це багатство душі».
(бт)
