Щоби зрозуміти феномен Хшанова у житті УГКЦ у Польщі, треба нам пригадати деякі події, що пов’язані з особою отця митрата Мирослава Ріпецького, який до акції «Вісла» був парохом села Ліски (ґміна Долгобичів Грубешівського повіту Люблінського воєвідства). Отець Мирослав у своїх записках-щоденниках про 6 липня 1947 писав саме так: Неділя. Відчитав Службу Божу [перша Божественна Літургія у Хшанові] в провізорній каплиці,улаштованій в шкільний салі.
Слід згадати, що перша Божественна Літургія у Хшанові була відслужена уже два дні після приїзду о. Мирослава до Хшанова. З огляду на відсутність греко-католицьких богослужінь у тодішньому громадському просторі, у перших роках після акції «Вісла» до Хшанова приїжджали сотні мирян, які прагнули надалі залишитися вірними формально неіснуючої Церкви.
У суботу 08.07.2023 р. на передодні Свята Верховних Апостолів Петра і Павла невелика місцева громада греко-католиків прийняла сотні мирян та священників з усієї території Ольштинсько-Ґданської Єпархії. Божественну Літургію очолив Владика Аркадій Трохановский. На літургії присутнім був також, запрошений організаторами свята, єпископ-помічник Eлцької дієцезії Даріюш Залевський. Співав церковний хор з парафії Бані Мазурські.
У проповіді Владика Аркадій зокрема нагадав істину, що: «Святі Апостоли Петро та Павло пригадують про Бога, про Божі Заповіді про Заповідь Любові та що у Верховних Апостолів був один дороговказ:навернення, віра, молитва, Заповіді, Пресвята Євхаристія та Покаяння». Владика звернув увагу також на факт, що наша церковна громада переживає кризу, яка пов’язана із зменшенням кількості вірних та браком священничих і монаших покликань. Особливо дзвінко зазвучали слова: «Церква це не супермаркет до якого прийду, виберу те, що для мене важливе, та вийду!»
Після Літургії Владика звершив чин освячення води та ікони Верховних Апостолів Петра і Павла. Відтак усі прочани скріпили свої тіла спільною трапезою.
Я до Хшанова приїхав вдруге. Мене дуже позитивно вразило число прочан, які приїхали майже з усієї території нашої Єпархії. Серед них було багато родин з малими дітьми, що свідчить про присутність молодого покоління у житті Церкви.
Особлива подяка належиться організаторам свята, які підготували на найвищому рівні торжество й смачний почастунок для всіх прочан. Важливим було те, що почастунок не був передбачений лише для групи запрошених гостей, а навпаки, був передбачений для всіх.
Важливим внеском у проведення свята була також праця байкерів (групи українських мотоциклістів), які забезпечували порядок та дбали про безпеку прочан.
Сягаючи думками до щойно минулого, гадаю, що потрібно нам постійно пригадувати пам’ять о. Мирослава Ріпецького та інших священників й мирян, завдяки яким ми надалі існуємо як Церква та громада, добачувати свій обов’язок продовжування їхнього подвигу та відвідин Хшанова кожного року.
Михайло Притула
Фото: Богдан Тхір
