Тропар, глас 8: Звання високе лікарського уміння прийнявши, славний,* через науку священного Єрмолая,* возлюбив Ти благочестиву віру матері Твоєї.* За неї, радіючи, мужньо пострадав Ти* і прийняв благодать недуги зціляти.* Тому й наші недуги зціли, щоб ми похвалами почитали твою пам’ять,* великомученику Пантелеймоне.
Кондак, глас 5: Як наслідувач милостивого Ти і благодать оздоровлень від нього прийняв,* страстотерпче й мученику Христа Бога.* Молитвами твоїми душевні наші недуги зціли,* повсякчас відганяючи спокусника від тих, що з вірою кличуть:* Спаси нас, Господи.
Святий Пантелеймон (“всемилостивий”) називався властиво Пантелеон (“в усьому лев”). Народився він у Витинії, в місті Никомидії. Його батько був поганин, чоловік дуже багатий, на ім’я Евсторгій, а мати була християнка і називалася Евдулія.
Саме вона у серці свого маленького сина заклала перше зеренце Христової віри, але невдовзі померла, і Пантелеймон був вихований у поганстві. Батько послав його до школи, а потім віддав на навчання лікарській справі славному лікареві Євфросину. Юнак швидко все схоплював, і сам імператор Максиміян часто запитував про Пантелеймона, бо хотів його з часом взяти у свій двір. Та одного разу юнак, ідучи до свого вчителя, зустрів поважного, чесного старця на ім’я Єрмолай, що був християнським священиком, – одного з небагатьох, що врятувалися від переслідувань мучителя Максиміяна.
Відтоді юнак часто відвідував Єрмолая, вони довго розмовляли про Христову віру – і в серці Пантелеймона почали виринати спомини дитячих літ. Він став довго роздумувати про Христову віру і духом був уже християнином.
Одного разу він побачив мертву дитину, що лежала посеред вулиці, а біля неї змію, яка вкусила її. Пантелеймон узяв дитину за руку і сказав:“Іменем Ісуса Христа, встань до життя!” – і дитина воскресла. Тоді не гаючись він поспішив до Єрмолая і прийняв хрещення.
Слава про молодого лікаря, що зцілює сліпих, поширилася усім містом; хворі поспішали до нього, до того ж він не брав платні. Весь батьків маєток він роздавав бідним, а сам відвідував ув’язнених за віру християн, був для них утішителем у нещасті. Довідалися про це його заздрісники, інші лікарі, й донесли імператорові, що Пантелеймон – християнин, а як доказ привели оздоровленого сліпця. Імператор запитав того, яким чином його вилікував Пантелеймон? “Іменем Христа Спасителя уздоровив мене”, – відповів той.“І ти віруєш, що Христос уздоровив тебе?” “Вірую!” – відповів зцілений. Тоді імператор велів його стяти мечем. Коли привели на суд Пантелеймона, той сміливо визнав Христа Спасителя. Тоді імператор віддав святого на найстрашніші муки.
У богослуженнях його споминається при посвяченні води, в молитвах над хворими і під час уділення таїнства єлеопомазання.
За матеріалами: І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
