Тропар, глас 1: У різдві дівство зберегла Ти,* в успенні світа не оставила Ти, Богородице.* Переставилася Ти до життя, бувши Матір’ю Життя.* І молитвами Твоїми* ізбавляєш від смерти душі наші.
Кондак, глас 2: В молитвах невсипущу Богородицю* і в заступництвах незамінне уповання* гріб і умертвіння не втримали.* Бо як Матір Життя до життя переставив Той,* Хто вселився в утробу приснодівственну.
Успення Богородиці це останнє з 12 найбільших свят літургійного року. Це також найважливіше з усіх богородичних свят. Більше цього, воно називається також літньою Пасхою, тому що в успенні Приснодіви Марії являється ефект воскресіння: Богородиця вмирає, як і кожна людина, але потім – згідно з традицією, на третій день – Христос бере її до неба, що є зображено у іконографії цього свята.
Сама назва свята стосується не лише Богородиці, а й кожного померлого. Бо у світлі Христового Воскресіння смерть насправді є лише тимчасовим – у перспективі вічності – сном. Тому в східно-християнських молитвах йдеться не про померлих, а про усопших.
На іконі «Успіння Пресвятої Богородиці» вона зображена на смертному ложі в оточенні апостолів. Христос стоїть у центрі і дивиться на Свою Матір. Він тримає маленьку дитину, одягнену в білий одяг, що представляє душу Діви Марії. Христос зображений у Своїй божественній славі з золотим одягом, ангелами над головою та мандорлою, що оточує Його.
За матеріалами: Часослов та статті academia.edu
