Паломники, що прибули в неділю 12 листопада поточного до василіянської монастирської церкви св. Трійці у Вільнюсі (Литва), взяли участь у винятковій, дуже важливій для нашої Церкви та нації події. Отже, саме цього дня в храмі, в якому перед віками молився святий Йосафат Кунцевич (перебував тут приблизно 16 років) Владика Аркадій Трохановський, Ольштинсько-Ґданський єпарх нашої Церкви у сослужінні священників якраз Ольштинсько-Ґданської Єпархії УГКЦ та місцевих отців ЧСВВ довершив святкування 400-ліття мученицької смерті першого святого нашої унійної Церкви.
Неділя 12 листопада була ще тим більш надзвичайним для нашої спільноти днем, тому що постать святого Йосафата Кунцевича в тих самих годинах вшановували і в Римі, і в Білій Підляській (у цьому місті, в маєтках роду Радивилів, його мощі зберігаися більше півтора століття).
Архиєпископ Йосафат Кунцевич був закатований 12 листопада 1623 р. В неділю 2023 р. наша спільнота у Вільнюсі згадала його світлу пам’ять. Тут помолися разом наші віряни із Польщі, Литви, Лотви, Естонії, України. Забракло греко-католиків з Білорусії.
Йосафат Кунцевич своєю мученицькою смертю у з’єдиненій Церкві довів до з’єднання більше людей, як за життя. Папа Урбан VIII 16 травня 1643 року причислив священномученика Йосафата Кунцевича до числа блаженних. У 1644 році, 12 листопада, у Римі відбулося перше святкування празника блаженного Йосафата Кунцевича. 29 червня 1867 року, Папа Пій ІХ урочистою буллою вписав святого священномученика Йосафата Кунцевича до числа святих мучеників.
Владика Аркадій Трохановський у столиці Литви, в храмі св. Трійці у проповіді до вірних, що з посвяченням і долаючи сотки кілометрів, приїхали до Вільнюса, зокрема сказав: «Він [святий Йосафат] знаходився в різних обставинах, але був вірний своїй Церкві. Ми також знаходимося в різних обставинах, а це вимагає від нас постійного чування: по-перше: у молитві, щоби зберегти віру, щоби не відійти від віри в Бога хоч сучасний світ щораз-то частіше пропонує нам, так би мовити, „інші радості життя”. Щоби не зневіритися, коли бачимо та досвідчуємо трегедії українського народу, бо час війни. Війна ставить перед нами різні запитання. Сьогодні всім нам потрібно душевного лікування. Потрібно зрозуміти, що Бог є з нами і що дає нам силу перемогти зло. Блаженніший Святослав сказав – Ми, як християни, віримо, що є смерть, але є також воскресіння, є життя вічне. Так як помер Христос, так і воскрес. Це християнська перспектива. І в цьому шукаймо для себе надії. Сьогодні є жертва але буде і перемога».
ред. Б. Тхір
