Василь Романик народився 21 червня 1919 р. в селі Лисків Жидачівського повіту, в родині Івана і Параскевії. Після закінчення початкової школи в рідному селі, мати вирішила послати Василя до школи Отців Василіян у Бучачі. Після її закінчення вступив на новіціят Чину Святого Василія Великого в Крехові. Прийняв чернече ім’я Йосафат. 31 березня 1936 р. склав перші чернечі обіти, після яких був направлений до Добромильського монастиря на подальше навчання, де й здобув повну середню освіту.
Після захисту матуральних іспитів, у 1939 р. розпочав філософсько-богословські студії у Кристинополі (тепер Червоноград). Тут і застала Йосафата ІІ світова війна.
В умовах війни Йосафат продовжує богословську освіту та поглиблює чернечу формацію. 11 липня 1942 р. в монастирі у Крехові складає чернечі довічні обіти, і в недовгому часі приймає дияконські та священичі свячення з рук блаженного єпископа Никити Будки.
Після закінчення навчання в 1944 р. о. Йосафат був ще деякий час у Кристинополі, потім з приводу недуги, попав в санаторій у Адамполі на Холмщині, відтак до Холма, де лікуючись, водночас служив капеланом Сестер Служебниць, які там працювали. З 1947 р. розпочинає навчання у Католицькому Університеті в Люблині і завершує студії у 1952 р., а відтак працює як душпастир на західних землях Польщі – у Валчу і Старому Курові.
Після смерті Протоігумена Василіян о. Родіона Барабаша ЧСВВ в 1965 р. о. Йосафата Романика назначено новим Протоігуменом, і тоді він повертається до Варшави. Як Протоігумен проводить двадцять років, водночас стаючи спершу сотрудником похилого віком пароха о. Павла Пушкарського ЧСВВ, а відтак самостійним парохом греко-католицької василіянської парафії у Варшаві.
В грудні 1981 року Примас Польщі, виконуючий тоді обов’язки ординарія для греко-католиків в Польщі, призначив його одним з двох Генеральних Вікаріїв доручаючи йому відповідальність за північні греко-католицькі деканати. Отець часто їздив на візитації, помагав священникам налагоджувати різні справи в нелегкі часи комуністичної держави, проповідував, проводив численні великопосні реколекції, заохочуючи людей до вірності Богові і своїй рідній Церкві.
У червні 1990 р. за його заслуги для Церкви, св. Папа Іван Павло ІІ нагородив його медаллю „Pro Ecclesia et Pontifice”. 14 січня 2007 р. о. Йoсафат Романик ЧСВВ на 87-му році життя відійшов у вічність.
Фото – (бт)
