7 лютого 1624 р. — за поданням Митрополита Київського Йосифа Велямина Рутського, Конгрегація Поширення Віри видала декрет, яким без дозволу Апостольського Престолу заборонялося переходити членам унійної Церкви на латинський обряд, а латинським ієрархам під загрозою кар заборонено приймати кого-небудь на латинський обряд, що викликало спротив польського короля (ним був тоді Сигізмунд III Ваза, «король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфляндський, спадковий король Шведів, Готів і Венедів»; був сином шведського короля Юхана III Ваза та доньки польського короля Сигізмунда I Старого Катерини Ягеллонки) та польського єпископату.
(бт)
***
«Меморіял [Митрополита Велямина Рутського – ред.] Був звернений безпосередньо до Папи Урбана VIII (1623 – 1644), який радо познайомився з перешкодами розвою З’єдинення, а головно з проблемою перетягання українців на латинський обряд. Папа поважно прийняв аргументи митрополита й уже 7 лютого 1624 р. видав заборону: „Не вільно нікому, світській ані духовній особі, змінити обряд і переходити на латинський без особливішого дозволу Апостольської Столиці.” Митрополит Рутський цілий час свого урядування повідомляв Апостольську Столицю про шкоди, які терпить З’єдинена Церква через зміну обряду та благав видати заборону тих зловживань. Митрополит тривожився про судьбу З’єдиненої Церкви, коли бачив, що українські князі і шляхта переходили на латинський обряд, а через те пропадали для своєї Церкви й народу. Апостольська Столиця не спішилася з забороною, бо латинські єпископи інформували Рим, що З’єдинення не має будуччини перед собою й скоро впаде, тому треба рятувати людські душі, як тільки вдається, тобто перетягати на латинський обряд. А щ езапевняли папу, що різниця обрядів в державі є причиною непорозумінь, сврні та неспокою. Латинське духовенство в Польщі виробило в собі фальшиве переконання, що перетягання українців на латинський обряд є одиноким способом закріплення католицтва в Східній Європі.
Гостра заборона папи Урбана VIII зміни обряду під загрозою неважности та важких церковних кар заскочила латинське духовенства. Латинська ієрархія й польський уряд внесли протест до папи за виданий декрет (…)».
(о. Мирон Шеґда,
«Життєпис митр. Йосифа В. Рутського на тлі його доби», Рим, 1991)
«Папа Урбан VIII декретом від 7 лютого 1624 р. рішуче заборонив уніятам замінювати східний обряд на латинський без особливого дозволу Святого Престолу. Дещо згодом римська Конгрегація поширення віри надіслала до католицького духівництва Польщі розпорядження, в якому заборонялося схиляти уніатів до переходу в латинський обряд. Аналогічний документ, звернений до віруючих у Польсько-Литовській державі, видав давній приятель Рутського, а на той час генерал ордену єзуїтів Вітелескус».
(Михайло Довбищенко, «Йосиф Рутський» – фрагмент, 5 лютого 2017 р.;
Провінція св. Миколая, Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні)
