Ніхто з нас не сподівався, що прийде нам досвідчувати такого лиха, що будемо пізнавати географію України новими місцями людських трагедій. Україна другий рік терпить з причин московитської агресії, але так насправді, це вже 10 рік війни.
У суботу 24 лютого в Ольштині в соборі Покрови Пресвятої Богородиці відбулася особлива молитва – екуменічний Молебень під час війни.
Молитву очолив Ольштинсько-Ґданський епарх – Владика Аркадій Трохановський у співслужінні латинського вармінського Митрополита архиєпископа Юзефа Ґужинського та єпископа Павла Хаузе – з Мазурської Дієцезії з протестантського Костела.
У Молебні співслужило духовенство греко-католицьких, римо-католицьких та протестанських спільнот. У молитві взяли також участь міські чиновники: президент Ольштина Пьйотр Ґжимовіч, Голова Міської Ради – Роберт Шевчик, Уповноважений вармінського воєводи із питань національних меншин – Петро Бачевський, Директор комплексу шкіль з українською мовою навчання в Гурові Ілавецькому – Марія Сич. Запрошеними були також Маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства – Марцін Кухцінський а також Мирон Сич та Голова Банку Харчування в Ольштині – Марек Боровський, а також інші офіційні особи.
На молитву за мир в Україні прибуло немало й місцевих вірян. Молебень відслужений був двома мовами: українською та польською. Під час Молебня Слово Боже виголосив Владика Аркадій Трохановський. Між іншими, він відзначив, що ніхто з нас не сподівався, що досі будемо спостерігати за боєвими діями нападу на Україну, що далі будемо говорити про війну, про це, що Україна змушена збройно відстоювати свою територію. Дипломатичним шляхом не вдалося зберегти миру в Україні. Шок, незрозуміння, почуття безсили.
Владика Аркадій зокрема наголосив на тому, що молитвою за мир ми просимо Всевишнього Бога, щоб Він перемінив людські серця, відкинув ненависть та показав, що тільки мир, який приходить від Господа Бога, може відвернути зло. Далі сказав, що сьогодні, у цей день, ми також щиро дякуємо усім добродіям, волонтерам, людям доброї волі, які допомагали та надалі допомагають. Особливо в другій частині проповіді владика подякував Церквам та різним релігійним спільнотам, які допомагали й роблять це далі. Сьогодні не можна бути втомленим, байдужим, але постійно треба чувати, щоби поширювати добро, щоби не падати духом. Владика Аркадій прикликав слова з Євангелії від св. Івна, які сказав Ісус Христос: «Мир даю Вам…» (Ів. 14,27). Ці слова треба наново відкрити для себе та поширювати серед інших. Творити мир треба починати від себе самого.
У дальшій частині Молебня усі присутні в храмі молилися також за жертви російської агресії, за українських воїнів, дітей, жінок та чоловіків.
З молитвою про мир та зі Словом Божим звернулися до присутніх також вармінський Митрополит архиєпископ Юзеф Ґужинський та єпископ Павел Хаузе – з Мазурської Дієцезії протестантського Костела.
На закінчення Молебня згромаджені вислухали у виконанні артистів ріхзних наших українських ансамблів двох пісень: „Пливе кача” та «По діброві вітер виє». Завершальною пісню виконав хор греко-католицького собору в Ольшині – «Боже Великий єдиний». Після цього усі запрошені гості отримали запалені лампади, які поклали в пам’ять жертв московитської агресії під хрестом біля собору Покрови Пресвятої Богородиці та прозвучала пісня – «Вічная пам’ять» усім хто віддав життя за волю України.
На закінчення спільної молитви Владика Аркадій подякував прибулим за солідарність, за єдність у молитві за мир у світі та в Україні. Подякував також за велике добро, яке вчинило польське суспільство українським біженцям та Україні: «Bądźmy dalej tym miłosiernym Samarytaninem, bo nie ma zgody na to by umierali Ukraińcy, bo ktoś chce powrotu do czasów mocarstwa. Dzisiaj w sposób szczególny potrzebna jest jedność w modlitwie o pokój, bo jedynie wiara w Boga może nas zjednoczyć. Trwajmy w jedności, i Polacy, i Ukraińcy, i przedstawiciele innych narodów oraz różnych Kościołów i wspólnot religijnych.
Stańmy razem, obok siebie, po chrześcijańsku, z poczuciem odpowiedzialności, jak ludzie modlitwy i wiary. Pokażmy światu, że Przykazanie Miłości jest naszym orędziem, naszym znakiem. Dziękuję za obecność na tej modlitwie, za wspólnotę, która prosi Boga o pokój, w sposób szczególny o pokój na Ukrainie.
Dziękuję wszystkim wolontariuszom, Księżom Biskupom za kierowanie pracami w opiece na uchodźcami, za duchowe wsparcie, dziękuję duchowieństwu za otwarcie swoich domów parafialnych, Dziękuję Caritas Kościoła Rzymskokatolickiego, Greckokatolickiego, protestanckiej Diakonii, Seminarium Duchownemu – Hosianum, Bankowi Żywności, firmie Michelin, niezliczonym organizacjom, władzom miasta, województwa i samorządu, wszystkim organizacjom, które śpieszyły na wezwanie pomocy, wszystkim ludziom dobrej woli za życzliwość, za otwarcie swoich domów, za wsparcie, za niezliczoną ilość środków medycznych, żywności czy agregatorów prądotwórczych, bo na nich stoi dzisiaj Ukraina.
Dziękuję za wyraz przyjaźni. Polska i Ukraina to sąsiedzi. Nie mamy innego wyjścia. Mamy wspólnego sąsiada Rosję, która przecież nie zniknie, będzie naszym sąsiadem, czy tego chcemy, czy nie. Dotychczasowe próby ucywilizowania Rosji się nie powiodły. Dlatego tak ważne jest zbliżenie i zrozumienie polsko-ukraińskie, budowanie dobrego i trwałego sojuszu. Dlatego naszym zadaniem, jako duchownych, jest zbliżać nasze narody na płaszczyźnie duchowej. Szukać teologicznych podstaw dla polsko-ukraińskiego pojednania, aby wzajemnie sobie służyć. Uchodźcy między nami, to wspólnota doświadczenia, solidarności. To gigantyczne otwarcie społeczeństwa polskiego na potrzeby pokrzywdzonych. Dziękujemy i to na poziomie podstawowym, czyli poszczególnych ludzi, kobiet i dzieci. O tym chcemy pamiętać i na takiej relacji powinno nam jak najbardziej zależeć. Dziękuję za te wspólnotę jedności w modlitwie. Prosząc Boga o pokój, prośmy też o przemianę serc owładniętych nienawiścią.
Wierzę, że Pan Bóg pobłogosławi Ukrainie w zwycięstwie dobra nad złem i usunie wszelką nienawiść i nastanie oczekiwany przez nas pokój.
Amen, Niech będzie pochwalony Jezus Chrystus!
Слава Ісусу Христу!
Редакція: www.cerkiew.eu
Фото: Збіґнєв Піщако
