Тема спільних душпастирських заходів, серед іншого, появилася під час ІІІ Сесії Синоду Єпископів Перемисько-Варшавської Митрополії, що відбулася 27 листопада 2023 р. у Варшаві в приміщеннях монастиря Успення Пресвятої Богородиці отців чину св. Василія Великого. У Синоді взяли участь: Архиєпископ Євген Попович — Митрополит Перемисько-Варшавський, Владика Володимир Ющак ЧСВВ — єпарх Вроцлавсько–Кошалінський, Владика Аркадій Трохановський — єпарх Ольштинсько-Ґданський. Так, отже, було вирішено організувати як першу в 2024 році, 16 березня, спільну прощу до Пратулина з нагоди 150-ї річниці смерті Пратулинських мучеників. Прощу було заплановано як один із заходів з метою підготувань до ювілейного 2025 року.
Санктуарій Блаженних Підляських Мучеників у Пратулині в суботу 16 березня наповнився гомоном українських розмов й метушнею паломничих груп (а також й індивідуальних паломників), які прибули тут з територій трьох наших єпархій під проводом своїх душпастирів, щоби спільно помолитися в 150-ту річницю трагедії тих, хто не хотів піддатися тиску «руского миру».
Божественну Літургію очолили трьох єпископів Перемисько-Варшавської Митрополії УГКЦ у Польщі та Сєдлецький дієцезіяльний єпископ Казимир Ґурда (на території якого знаходиться Пратулин). Разом з ними при престолі стало близько тридцяти греко-католицьких священників з Польщі, України та Білорусі.
Перед початком літургії о. д-р диякон Петро Сивицький подав згромадженим у храмі інформацію про історичний контекст події, що мала місце в Пратулині півтора століття тому. Він, між іншими, також сказав: «Належить мати на увазі, що знаходимося на цій території Підляшшя, де російська політика не встигла зліквідувати брацтв, до яких належали навіть до кількадесяти відсотків членів даної парафії. Це була традиція самоорганізації на захист своєї традиції й тотожності… У Пратулині дійшло до фізичного конфлікту. Внаслідок обстрілу згинуло 13 селян. Героїв захисту церкви похоронили без церковних ритуалів, просто закопали в землю не залишаючи жодного знаку, бо хотіли, щоби про них забули».
Єпископ Казимир Ґурда нагадав, що блаженний Вінкентій Левонюк та його 12 співбратів були уніятами, що стали на шлях захисту єдності зі Святішим Отцем. Захисту своєї літургії, церкви, перед насильством з боку царя, який хотів примусити їх до повернення до православ’я. За свою вірність заплатили мученицькою смерт’ю. Сталося це 24 січня 1874 року. Від того часу віряни знесеної царем у 1875 році уніятської Холмської Єпархії, до якої належала й парафія в Пратулині, були переслідувані, в’язнені, позбавлювані землі, зсилані в Сибір. Вбиті парафіяни пратулинської парафії були оголошені блаженними Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ 6 жовтня 1996 р. в Римі.
Єпископ Ґурда запевнив владик, отців, вірян Греко-Католицької Церкви, український народ про єдність з громадянами України, які вже більше двох літ боряться з мосовитським агресором; запевнив про постійні в цьому місці, освяченому кров’ю мучеників, молитви в наміренні миру в Україні.
У проповіді під час Божественної Літургії ректор Митрополичої Греко-Католицької Духовної Семінарії в Любліні о. митрат Богдан Панчак, відкликаючися до богословських цитат, серед іншого наголосив: «Мусимо пам’ятати, що святість, це не є завдання тільки для тих, які переступили поріг монастирів, чи прийняли єрейське рукоположення. Кожну суботу співаємо тропар, який є більш справедливим, бо згадуємо апостолів, мучеників і пророків, святителів, преподобних і праведних, що добрий подвиг звершили і віру зберегли. Апостоли і мученики на другому місці, бо вони в Церкві були першими, ще перед Богородицею, а на кінці праведні. Отже, миряни. На жаль, в нашій традиції, в нашому місяцеслові найменше праведних. Надіймося, що це завдяки спільним зусиллям зміниться і будемо мати більше проголошених блаженними мирян. А ми сьогодні приїхали до Пратулина, щоб молитися біля мощей наших мучеників…».
За численне паломництво й участь у Божественній Літургії в Пратулині, організаторам свята, господарям, подякував Архиєпископ Євген Попович — Митрополит Перемисько-Варшавський: «Ця наша проща, це знак єдності нашої Церкви. Гляньте, яка далека відстань поміж нами, а ми сьогодні тут. Ми тут є, щоби засвідчити єдність з тими, які за цю єдність віддали життя. Бо місце, в якому сьогодні знаходимося, ця підляська земля, вона породила нашу Церкву».
Літургію в пратулинському римо-католицькому храмі св. Апостолів Петра і Павла, в якому вона була служена, завершив гимн «Боже єдиний!».
