Для багатьох християн час посту здається справою формальних правил і звичаїв: утримання від їжі, танців і розваг. Однак мета посту зовсім інша – він полягає в тому, щоб «пом’якшити» наші серця та відкрити їх для туги за Богом.
Перше великопісне богослужіння – Великий покаянний канон св. Андрія Критського, що відзначається з понеділка по четвер першого тижня Великого посту. Канон дозволяє нам зрозуміти духовну історію світу, яка також є нашою особистою історією. Вона говорить про події з минулого, але вона постійно вкорінена в нас: кожна людина бореться з наслідками гріха. Нам недостатньо просто визнати свої гріхи. Сповідь гріхів стає по-справжньому значущою і дієвою лише тоді, коли вона переживається глибоко в жалю і смутку. Це те, що Кanon має змусити нас робити.
Наприкінці кожного богослужіння (крім суботи та неділі) двічі читається молитва святого Єфрема, під час якої творимо доземні поклони. Це дивовижно, тому що це змушує нас постійно бути кращими людьми. Єфрем зосереджує нас не на тому, що поверхневе (їжа), а на прагненні бути кращою людиною.
Особливістю східного християнства під час Великого посту є відсутність Божественної Літургії. Йоана Золотоустого в будні. Це пов’язано з тим, що Євхаристія і піст не можуть йти рука об руку. Євхаристія завжди зберігає радісний і святковий характер. Це присутність Бога серед нас. Святе Причастя є сповненням усіх наших зусиль – цього ми прагнемо – повної єдності з Богом. Тіло і Кров Христа є нашою необхідною їжею. Літургія Напередосвячених Дарів (освячуються під час недільної Літургії та зберігаються для роздачі в середу та п’ятницю) є для нас полегшенням на дорозі посту. Гімн <<нині сили небесні>> виражає прихід Христа і кінець довгого і тяжкого дня посту, прихід допомоги та відсвіження у часи боротьби, якого ми всі так чекаємо.
Нині сили небесні з нами невидимо служить: ось бо входить Цар слави, ось жертва тайна совершенна супроводиться у славі. З вірою і любов’ю приступім, щоб нам причасниками життя вічного бут и. Алилуя, алилуя, алилуя.
Субота не є пісним днем, тому що це свято, встановлене самим Богом (за єврейською та християнською традицією – субота є сьомим днем створення. Неділя – першим.) Субота – це день завершення справи створення світу, який було „дуже добре”. Субота – це день відпочинку та радості від плодів нашої праці. Тому для повноти цієї радості необхідна Євхаристія.
Кожна неділя Великого посту має два значення: з одного боку, вона дає ритм посту, а з іншого, кожна неділя в нашій Церкві має своє особливе послання і, дуже часто, свою назву. Перша неділя Великого посту є неділею Торжества Православ’я (правовір’я). Ми святкуємо перемогу над єрессю іконоборства та відновлення шанування ікон у 843 р. Те саме стосується другої неділі: вона присвячена св. Григорієві Паламі, візантійському богослову і ісихасту, який поборов єретиків. Третя неділя – це неділя присвячена спогляданню таємниці смерті та воскресіння Христа. Не випадково вона є третьою – це половина посту. Хрест представлений не в контексті смерті – а в контексті перемоги та радості. І незважаючи на наші труднощі та боротьбу з собою, ми починаємо бачити їхні плоди. Так само, як плодом смерті Христа було Його воскресіння. Четверта – св. Йоан Ліствичник, а п’ята – св. Марія Єгипетська – досконалі зразки християнської аскези.
Однак першою і основною темою неділь Великого посту, яку можна знайти в читаннях Апостольських листів і Євангелії, є буття християнином. Вони мають катехитичний зміст і готують нас до свята Пасхи. У Євангелії йдеться про те, що людина отримує нове життя. Це тісно пов’язане з таїнством хрещення, яке тісно відповідає Великому посту.
Нехай Бог укріпить нас на цьому шляху!
