Дуже різноманітні українські традиції писанкарства. Кожна місцевість, та навіть і кожне село мало свої уподобання у виборі кольорів і орнаментальних мотивів. Етнографи схиляються до думки, що писанкарство характерне для західної частини України. На сході яйця фарбували в один колір. Але поряд з цим існувала техніка розпису геометричними узорами рослинної тематики. Виготовлення великодніх писанок було частиною обрядової сфери життя українців. Вже з другої половини Великого Посту бралися до роботи. Але зазвичай робили це перед Великим Четвергом. З молитвою в серці і так, щоб ніхто не відволікав. Великодньої ночі писанки освячували в церкві. А потім дарували близьким людям Вітаючись Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Обмінятись з кимось писанкою означає побажати здоров’я, щастя, доброї вдачі.
Так і у парафіях св. Йосафата Круклянках та св. Миколая Банях Мазурських діти та молодь разом з батьками также зі сестрами св. Йосифа не забувають про традиції писанкарство та її символіку. Також діти з молоддю парафії св.. Миколая у вербну неділю пам’ятають традицію про вербу(базі). Вербна неділя — це дванадцяте свято, яке означає вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Вона передує Страсному тижні, коли парафіяни згадують страждання та смерть Христа перед Його воскресіння. У Квітневу неділю 28.04.2024 р., о. Павло Старух ЧСВВ на кінець Святої Літургії освятив лози які парафіяни могли принести до своїх домівок.
