У неділю 5 травня 2024 р. у ольштинському соборі Покрови Пресвятої Богородиці в Ольштині були відслужені: Надгробне, Утреня Пасхи та Божественна Архиєрейська Літургія. Після Надгробного відбулася, за нашим звичаєм, процесія з іконою воскресіння Ісуса Христа та євангелієм.
Святочну Божественну Літургію разом з Владикою Аркадієм при престолі служили: протосинкел, парох ольштинської парафії о. Іван Галушка, о. Станіслав Тарапацький та о. диякоп Богдан П`єтночка. Під час літургії Святе Євангеліє від св. Івана було зачитано грецькою, староцерковнослов’янською, латинською, англійською та українською мовами.
У проповіді Владика зокрема відзначив: „Ніхто, хто був біля Ісуса, не сподівався переходу від смерті до життя. Ніхто не чув, щоби людина воскресла, ніколи чогось такого не було, тому що воскресіння не міститься в людській уяві. Від самого початку багато людей не приймали до відома, що Ісус Христос воскрес. Самих учнів Ісуса це шокувало і, можливо, на початку закрило їх серця на другу людину. Це був біль, терпіння, якого досвідчує кожна людина коли втрачає найближчу особу. Воскресіння Ісуса Христа було в собі чимось дуже неочевидним. Як тоді можна переконати себе та інших до такої події як воскресіння Ісуса Христа? Але зміна прийшла, коли побачили Його, досвідчили після воскресіння, як за життя. Коли почули від Нього: Не бійтеся! Були тоді готові звісткою ділитися. Були готові доказувати, що воскресіння, то не тільки чиста ідея, яку споглядаємо на відстань, але подія, яка здійснюється тут і тепер. Христос живе, воскреслий серед нас. Євангелист Іван у своїй євангелії записав ось такі слова Ісуса Христа: „Я живу і Ви будете жити” (Ів. 14,19). Ці слова сказав до своїх учнів, тобто і каже до нас. Це життя у спільноті з Ісусом, саме завдяки Ньому ми отримуємо кожного дня нове життя тому, що Він нам дарує свою любов через Тайну Хрещення, обмиття з гріхів та Тайну Євхаристії, коли кожного дня отримуємо скріплення від Нього. Це діється також тоді, коли ми слухаючи його слів, які є словами життя, схрещуємо наше життя з Його і завдяки тому Він живе в нас. Коли приймаєо правду про воскресіння Ісуса Христа, можемо сказати та повторити за св. апостолом Павлом: „І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене самого себе” (Га. 2,20). Святий апостол Павло тими словами переказує нам, що його людська ідентичність досвідчує зміни. Живе, але новим життям, не своїм „Я”, але життям, в яке вписується Ісус Христос. Його „Я” набирає зовсім іншого значення. Сьогодні кожна людина, яка підноситься зі своїх слабкостей, немочі і гріха, і яка відчуває, що Христос подає свою руку і підіймає з нашого приниження, падіння, непостійності та невірності, стає до нового життя. Ця присутність Христа об’являється в присутності людей повних віри, в яких знайдемо зрозуміння, акцептацію, які будуть носіями миру та любові, які покажуть нам, що не треба здаватися, не можна відпустити, не можна опускати рук, тому що Христос показав нам, як ставати по боці добра. Тоді це буде наше воскресіння з Ісусом Христом. Нехай це пробудження з темряви оживить те, що в нас дрімає. Це шанс побудувати своє життя заново на Божій основі. Це також свідчення усіх, хто в Україні. Україна, яка сьогодні така поранена але не здається, хоча виснажена від болю але постійно тривається та бореться. Україна, яка кожного дня життям своїм громадян встає, воскресає до нового життя, показує, що хоче відродження так духовного, як й морального, у всіх ділянках життя, переказує глибоку віру в перемогу добра над злом, так як Христос переміг гріх, терпіння та смерть. Воскресіння Ісуса Христа, це так насправді запрошення до нового діалогу з Господом Богом. Це дозвіл на це, щоби Господь Бог діяв в нашому житті. Так як тоді, так і сьогодні воскреслий Христос каже: не бійтеся. Своїм воскресінням Ісус Христос підтверджує правду про виконання Божого вчення і хоче, щоб ми довірили Йому своє життя. Наша довіра повинна також об’являтися у нашій відповідальності за нашу віру в Бога, за присутність в Церкві, за дітей та молодь, щоби пізнавали Божий закон і то від своїх віруючих батьків, за нашу єпархіяльну спільноту, за нашу українську спільноту, щоби поширювати слово своєю рідною мовою. Такий був Божий задум, щоби кожен народ на своїй мові пізнавав Божу правду. Це усе – наше змагання, але без цього наші дороги не будуть схрещуватися з Ісусом Христосм, а ми замість поглиблювати та брати відповідальність за наше христянство, будемо людьми без обличчя, людьми без своєї ідентичності. Святий Августин навчає: «Християнин, це людина воскресіння, постійне змагання у тому, що добре». Для нас, християн, ця істина викликає радість і надію, відкриває нас до любові до Бога і один до одного. Нехай воскресіння Христа зміцнить нашу віру, відкриє наші очі на бідність і потреби інших, звільнить нас від усіх побоювань і зробить нас людьми миру. Це додасть нам відваги та сили проголошувати світові Божу любов, яка спроможна перемогти кожен гріх і перемогти зло. Радість Великодня полягає в тому, щоби пережити правду: Ісус воскрес, Він живий і ми можемо Його зустріти. Ісус живе посеред нас. Він з нами, Живий і Воскреслий. Нехай нашу віру оживлють слова – Христос Воскрес!
Дорогі у Христі!
З нагоди світлого празника Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа бажаю Вам Божого благословення, віри, надії, любові, миру, перемоги Україні, здоров’я, щоб мати силу перемагати всякі щоденні труднощі, а також радісного переживання Пасхи з родиною, рідними і за святочним столом – смачної великодньої паски.”
Після Божественної Літургії присутні в храмі традиційно відспівали «Многая літа» Папі Францискові, Главі і Батьку УГКЦ Святославу, усім митрополитам та єпископам, священникам, сестрам і братам монахам та цілому українському народові. Ще мало місце посвячення пасок, а на завершення мирування.
У літургії взяли участь багато вірян з України, людей. На закінчення Владика Аркадій подякував усім священникам, отцю пароху Іванові, сестрам, ольштинському хорові, Марійській дружині, церківникам, молоді та всім, що допомогли підготовити та велично відсвяткувати празник Воскресіння Ісуса Христа в Соборі Покрову Пресвятої Богородиці в Ольштині.
(редакція www.cerkiew.eu)
фото: Збіґнєв Піщако
