(нар. 17 листопада 1869 р., Прилбичі, Яворівський повіт, Королівство Галіції і Лодомерії — пом. 1 травня 1951 р., Владимир [Російська Федерація]).
(70 rocznica męczenniczej śmierci Klemensa Szeptyckiego (ur. 17 listopada 1869 w Przyłbicach k. Lwowa, zm. 1 maja 1951 we Włodzimierzu nad Klaźmą – Rosja). Duchowny greckokatolicki, studyta, poseł do Reichsratu Przedlitawii, egzarcha apostolski Rosji. Błogosławiony Kościoła katolickiego.
Pochodził z rodziny Szeptyckich. Był synem hrabiego Jana Kantego Szeptyckiego i Zofii z Fredrów. Doktor nauk prawnych Uniwersytetu Jagiellońskiego.
W 1911 roku zrezygnował z życia świeckiego i podobnie jak brat, Roman (metropolita Andrzej Szeptycki) wstąpił do klasztoru. Został benedyktynem, lecz po roku zmienił obrządek z łacińskiego na bizantyjsko-ukraiński i przeniósł się do zakonu studytów. Przyjął imię Klemens. Święcenia otrzymał w 1913 roku. Od 1926 roku był ihumenem klasztoru w Uniowie, od 1944 roku nosił tytuł archimandryty.
Został aresztowany przez NKWD 5 czerwca 1947 r. Zmarł w więzieniu we Włodzimierzu nad Klaźmą. W 1995 r. pośmiertnie został uhonorowany medalem Sprawiedliwy wśród Narodów Świata i drzewkiem honorowym w Jad Waszem).
1 травня 1951 року у Владімірє (Росія) помер Климентій Шептицький. Він був рідним братом Митрополита Андрея Шептицького.
Майбутній Блаженний Священномученик Климентій Казимир Шептицький народився 17 листопада 1869 року у Прилбичах на Яворівщині (Львівська область) в родинному маєтку.
Марія Казимир був шостою дитиною в родині спольщеного графа українського походження Яна Кантія Регілія Шептицького та Софії з роду Фредрів. Початкову освіту здобув удома під наглядом матері. Згодом закінчив гімназію святої Анни у Кракові та навчався в університетах Кракова, Мюнхена та Парижа. 1892 року отримав ступінь доктора права у Ягеллонському університеті. Паралельно закінчив Інститут лісівництва.
Працював адвокатом, допомагав батькові управляти сімейними маєтками і почав робити блискучу політичну кар’єру: був послом Галицького сейму. В 1900-1907 рр. був депутатом австрійського парламенту, став співавтором «Загального австрійського закону про ліси». Коли у 1907 році розпустили австрійський парламент, Казимир вирішив завершити свою політичну діяльність.
1911 року вступив до бенедиктинського монастиря у Бойроні, а наступного року – до греко-католицького монастиря Студійського уставу у Кам’яниці в Боснії. Саме там він приніс монаші обіти і отримав ім’я Климентій. 28 серпня 1915 року єпископ Діонізій Нярадій висвятив його на священника. Того ж року Климентій став ієромонахом. Богословську освіту отримав у єзуїтському колегіумі в Інсбруці.
У 1918 році Климентій Шептицький став настоятелем Унівського монастиря, a з 1926 року ігуменом Свято-Успенської Унівської лаври. Вважається, що він відіграв важливу роль в історії греко-католицького чернецтва. Зокрема, спільно з братом, Митрополитом Андреєм, уклав статут для монахів Студійського уставу, брав участь у заснуванні жіночого студитського монастиря в Якторові, монастиря в Канаді. Був членом Богословського наукового товариства, читав лекції в університеті Інсбрука.
Із 1937 року живе у Львові і допомагає братові в управлінні Церквою. Таємно іменований Митрополитом Андреєм Шептицьким екзархом Росії та Сибіру. У 1944 році вже наступник Йосиф Сліпий іменує Климентія Шептицького архимандритом монахів Студійського уставу.
Під час Другої світової брав дієву участь у порятунку євреїв, за що був удостоєний звання Праведник світу.
Влада заборонила Климентію жити у Львові; останній період життя на свободі він провів в Уневі. Звідти спробував передати у Ватикан лист з описом переслідувань, яким піддавалися греко-католики. Цей лист було перехоплено енкаведистами, що й стало приводом для його арешту.
Його заарештовано 5 червня 1947 р. в келії під час вечірньої молитви. З 27 червня 1947 року перебував у Київській внутрішній в’язниці МВС, де зазнав найбільших знущань, включно з багатогодинними нічними допитами та побоями. На всі пропозиції перейти в юрисдикцію Московської патріярхії він відповів відмовою.
Загалом слідство тривало 7 місяців і 15 січня 1948 року слідчі підготували обвинувальний вирок. Після оголошення вироку, архимандрита відправили до Москви у внутрішню в’язницю МДБ СССР, а відтак перевели у Владімірскій централ (тюрму). Там більшість часу старенький архимандрит провів у медичному корпусі. Помер Климентій Шептицький у централі 1 травня 1951 року. У ніч на 3 травня його поховали на цвинтарі поруч із тюрмою. У 1991 році архимандрита було посмертно реабілітовано Прокуратурою УРСР. 27 червня 2001 року під час візиту до Львова Папа Римський Іван Павло ІІ беатифікував отця Климентія. 1996 року отримав звання «Праведник народів світу» за порятунок євреїв у період Голокосту.
29 липня 2011 року у Прилбичах було відкрито перший в Україні пам’ятник Блаженному Климентію та його брату Владиці Андрею.
за матеріалами: http://www.kray.org.ua
(світлини: архів)
(світлини: Климентій Шептицький яа адвокат; архимандрит Климентій Шептицький; на фотографії з братом Андеєм [Романом] Шептицьким – сидить; Свято-Успенська Унівська лавра; в родинному крузі з батьками; парк в Прилбичах, де була збудована садиба роду Шептицьких – сьогодні тут знаходиться сільський клуб і бібліотека; церквоа Собору Пресвятої Богородиці в Прилбичах; пам’ятник Блаженному Климентію та його брату владиці Андрею встановлений перед церквою в Прилбичах; усипальниця роду Шептицьких в Прилбичах [тільки вона уціліла до наших днів з цілого родинного маєтку]; герб Шептицьких перед входом у каплицю)
