Село Ямельниця (всього трохи більше 500 осіб населення) розташоване в Карпатах в Стрийському районі Львівської області. У цьому селі, а точніше в околичніх горах-скелях від жовтня 1943 р. до 7 квітня 1945 р. працювала повстанська радіостанція «Самостійна Україна» (або: «Вільна Україна», «Афродита»).
* * *
Влітку 1944 року підпільна газета «Щоденні вісті Української інформаційної служби» подала оголошення радіостанції: «Радіовисильня Українського революційного самостійницького руху – «Самостійна Україна» висилає щоденно низку радіопередач українською, російською, французькою та англійською мовами. Відбір – на коротких хвилях у смузі 45-46 метрів. Години радіопередач українською мовою: 6.30, 12.30, 16.30 і 20.30, російською мовою: 21.00, французькою мовою: 22.00, англійською мовою: 22.30. Організуйте одиничне та групове слухання передач радіовисильні «Самостійна Україна» та поширюйте в масах її зміст.”
«Ви чуєте голос вільної і незалежної України! Attention, attention! Ici Radio diffusiere ukrainienne clandestin La Libre Ukraine!» – привітальні словома на початку трансляцій підпільної радіостанції «Афродита». З Ямельниці її слухали в Німеччині, Великій Британії, Франції, Швейцарії.
У 1942 році перед проводом українського підпілля постала потреба заснувати власну радіостанцію, яка мала протидіяти шкідливим впливам антиукраїнських сил і передавати в світ правдиві відомості про організовану національно-визвольну боротьбу українського народу проти німецьких та російських поневолювачів.
Восени 1943 року сформувався склад станційної редакції. До неї входили Ярослав Старух, Богдан Галайчук, Корнило Яворівський, Володимир Макар, Дмитро Лушпак, Кость Цмоць, Альберт Газенбрукс – бельгієць.
Мовлення розпочалося у жовтні 1943 року. Передачі виходили на хвилях 41-43 метри три-чотири рази на день, тривали по 30 хвилин і велися чотирма мовами: українською, російською, англійською і французькою, інколи німецькою.
Тексти радіопередач вночі при світлі гасової (нафтової) лампи готували Ярослав Старух, Володимир Макар і Альберт Газенбрукс, а читала їх диктор «Зіна» Горбенко з Великої України українською та російською мовами, редактором і диктором англо-французьких передач був Альберт Газенбрукс. Єдиний на сьогодні текст українського мовлення від радіостанції «Самостійна Україна»:
«Ми вже подавали попередньо перегляд большевицьких і німецьких листівок, в яких одні називають український визвольний рух німецькою роботою, а другі большевицькою.
Останнім часом в тому, одначе, багато змінилося. Німці, що в часі своєї окупації України вимордували сотні тисяч українських самостійників, тепер по своїй програній [cлово пропущене] намагаються щораз частіше залицятися до українців.
Залицяння ці невиразні, неофіційні, неоперті на жодних політичних підставах. Але є фактом, що в своїй пропаґанді німці намагаються щораз частіше підшиватися під маску приятелів укр. народу.
Останньо траплялися випадки, що в радієвій пропаґанді та в листівках згадують вже і про боротьбу УПА по другому боці фронту, співають марш укр. партизанів та пробують де тільки можуть здобути зв’язки до українських збройних відділів під большевицькою окупацією. Появилося навіть багато німецьких листівок, звернених безпосередньо до УПА, які закликають до співпраці в боротьбі з большевиками.
Усі ті заходи одначе не можуть довести до жодного позитивного наслідку. Гітлерівська Німеччина – такий самий ворог самостійної України, як і большевицька Москва, тому нам з нею не по дорозі.
Не змінить в цьому нічого й українська патріотична пропаґанда в німецькому радіо. Марш українських партизан в німецькому радіо – це заохота до співпраці з німцями, але облуда, глум.
Ми добре знаємо, що автора цього могутнього маршу, молодого укр. поета і музика професора Андрія Марченка, одного з визначних провідників українського самостійницького руху на Волині – німці арештували, вивезли в тюрму на Захід і там замордували. А тепер співають в радіо його марш… і думають, що знайдуть дурних, які повірять у їх щирість».
Редактор Альберт Газенбрукс помер у вересні 1979 року, у віці 64-х років. До кінця життя він беріг у серці спогади про українське підпілля, підписував свої листи «Західний» і додавав «Слава Україні!». Вірив, що настане той день, коли Україна стане незалежною.
На основі матеріялів із газети «Історична Правда» – 11. 06. 2011 р.;
світлини: Б. Тхір
* * *
Від описуваних подій минуло рівно 80 років. Світ змінився, змінилися геополітичні обставини, на картті світу появилися нові держави, розпалася вимріяна більшовиками радянська держава, проте не змінилося одно – в Україні далі йде всеосяжна війна.
