У день свята Покрови Пресвятої Богородиці катедральна парафія в Ольштині відсвяткувала храмовий празник та річницю 45-ліття існування.
Архиєрейську Божественну Літургію очолив Владика Аркадій Трохановський у співслужінні священиків Ольштинсько-Ґданської Єпархії. Перед літургією було відслужено Молебень до Богородиці; була також нагода скористати з Тайни Покаяння. У святі взяли, м.ін., участь: воєвода вармінсько-мазурський п. Радослав Крул та директор початкової школи нр 2 в Ольштині п. Івона Ясінська.
У проповіді Владика Аркадій, серед іншого, сказав: „Свято Покрови Божої Матері є особливим святом материнської турботи про своїх дітей. Материнську турботу виявляє також кожна наша парафія за своїх вірян, це щоденна молитва за кожного з нас. Церква дбає про всіх своїх вірян, ми маємо приходити до храму, до Богородиці, споглядати Ії ікону та просити про Ії покров для кожного з нас, для подружжя, для родини, для парафії, для Церкви, для народу, для всіх.
Сьогодні, у свято Покрови Пресвятої Богородиці ольштинська парафія відзначає важливу подію – ювілей 45-ліття існування. Кожна кругла дата, це причина, щоби спільно святкувати, а також в особливий спосіб подякувати Господу Богу за отримані численні ласки, за спільноту, за душпастирів, які тут працювали давніше й працюють сьогодні, подякувати вірянам парафії за труд, заодно фізичний, як і душевний. Зокрема, також треба згадати у молитвах і тих з вірних, які відійшли до Дому Бога Отця, а записалися золотими буквами в історії парафії.
45 літ для вічності, це ніщо, але для людини, це конкретний період, протягом якого можна багато і зробити, і досвідчити та поділитися з іншими своїми успіхами. Але, це не тільки минулих 45 років. Був й час, який минув до покликання парафії, від виселення, від акції «Вісла» 1947 р. до 1979 р. Бог не забув про наш народ. Це проявляося в журбі за своє, за плекання віри у своїй традиції, участь в релігійному житті. Там, де була парафія, де була молитва, де була наша літургія, там де була рідна українська мова. Це все принесло конретні плоди. Була також велика жертва, яка породила ідею, треба було покликати до життя нову парафію. Це прекрасне свідоцтво віри отців душпастирів, але й також всіх Вас, для кого ця парафія, а з часом і цей храм, стали своїм Божим домом, місцем скріплення, і місцем, до якого треба повертати.
В історію парафії вписуються священники, які тут працювали, Отці Чину св. Василія Великого, Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, але й кожна особа, яка співтворила парафіяльне та українське життя й надалі має потребу бути в спільноті. Цей храм, який побудовано зусиллям спільноти, то таке привернення гідності виселеним і їх дітям. Для кожного, нині, цей храм є місцем молитви, і місцем духовного відновлення. Упродовж тих років існування парафії тут було та надалі є, справжнє душпастирське життя. Тут відбуваються різні заходи. Це жива спільнота людей, це радісні події, але і також сумні, коли треба було заплакати, як відходив хтось з рідних.
Сьогоднішнє свято, це свято вдячності, причина, щоби подякувати і за велике добро та зусилля людям, які невтомно працювали та розвивали спільноту. Кожен ювілей, це також причина щоби поставити собі питання: як нам надалі бути і як діяти разом? Бог хоче, щоб ми приносили добрі наслідки нашого християнського покликання. Це наша взаємна відповідальність за себе, за наші подружжя, родини, парафію та Церкву, за народ. Це такий покров-опіка. Віра без діл мертва – належить ще раз пригадати. Бог про нікого не забуває і дає нам Богородицю, щоб ми Ії наслідували, виявляли материнську турботу, за нас, за спільноту. Віримо в Ії покров. Нехай піднесені угору руки Богородиці до молитви допомагають нам стійко тривати в надії у нашій київській традиції уповання на Бога. Через Ії молитву ми набираємо нової сили жити, розв’язувати складні проблеми нашого християнського життя. І це має нам приносити духовну радість, нащодень. Нехай парафія надалі виконує свої завдання, духовно-молитовні, також національні. Нехай надає покров, наслідуючи Пресвяту Богородицю, виявляючи материнську турботу за кожного вірянина, за тих, які нашодень і за тих, які мандрують іншим шляхом, але нехай пам’ятають, що парафія також і на них чекає. Усім бажаю гарно свята, дякую за підготовлення цього празника, дякую для нашого хору, усім Вам за прибуття, за спільне вшанування тих 45 років існування парафії, отцю пароху – за нові інвестиції в наш Собор, як двері до храму, нашій церковній обслузі, паламарям-церківникам та для наш молоді, яка зараз після літургії виступить з концертом. І нехай усе скріпляє нас, щоб ми були людьми віри, надії та любові! Амінь, Слава Ісусу Христу!”
Після літургії Владика Аркадій нагородив медалями святих Кирила та Методія, почесними грамотами заслужених вірян: п. Івана Смута та п. Романа Фаранчука, які особливо записалися в історії парафії, як ті, які взяли на себе обов’язок будови храму та приходства.
В другій частині свята Владика Аркадій здійснив чин освячення води. Після літургії діти з ансамблю „Сузір’ячко” та дівчата з ансамблю „Тоя” подарували учасникам свята концерт української пісні. Продовженням свята була зустріч вірян на святковому обіді в парафіяльному залі.
Редакція: cerkiew.eu
фото: Збігнєв Піщако
