Минає 74 роки від виселення українців з земель Закерзоння: Холмщини, Любачівщини, Перемищини, Надсяння, Бойківшини та Лемківщини. Акція „Вісла” на завжди залишиться трагічною сторінкою нашої історії. Кожного року відзначаємо цю подію, щоби вчинити спомин тих, що відійшли, але й поважніше задуматися над майбутнім української громади в Польщі. Це також нагода до рефлексії з огляду на те, що ті які пам’ятають виселення, відходять. Їх щораз-то менше. А саме вони змушені були покинути свою рідну землю, свої доми, церкви, веселе життя та йти на чужину в незнане.
У середу 5 травня в ольштинському соборі відбулася молитва за жертви акції «Вісла». Божественну Літургію очолив Владика Ольштинсько-Ґданський Кир Аркадій у співслужінні протосинкела, пароха собору Покрови Пресвятої Богородиці о. Івана Галушки та о. Станіслава Тарапацького. Цього дня в ольштинській катедрі молилися вірні, виселенці та їхні нащадки. У проповіді Владика зокрема відзначив: «Акція „Вісла” мала довести до остаточного розв’язання українського питання у Польщі. До своїх громадян держава поставилася як до людей другої категорії. Людей вирішено знищити як духовно, так і морально. В короткому часі не мало бути жодного українця, української мови, української Церкви. Згадуючи ці 74 роки можна побачити, що були різні періоди. Акція „Вісла” мала за завдання засимілювати людей, але сьогодні 74 роки від виселення можемо сказати, що людей не перемогли. Можна спалити церкву (як будинок), допустися великого злочину і не понести кари, але не можна знищити духа свідомості, любові до свого.
За цей час, ми, як національна меншина, як Церква, можемо бути гордими з праці, яку виконало покоління виселених людей. Якщо не було б оцих перших, свідомих, відважних провідників, тоді і нас мабуть також не було б тут сьогодні. Нині слово українець має свою вартість. Ніхто немає права його принизити, має бути в пошані, але і ми вміймо показати вартість цього слова. Вміймо надалі бути вірні своїй національності, Церкві, мові, традиції. Нехай віра в Бога допоможе нам набрати сил, щоб подолати всі труднощі. Нехай ця сила і віра допомагає нам бути релігійними людьми, добрими патріотами України і свідомими українцями. Вміймо на різний спосіб засвідчити, що хоч народ було виселено, і наступні покоління виростають на північних землях Польщі, то ми це подолали. Пам’ятаючи сумні дні виселення, показуймо що ми є, що ми творимо, будуємо, говоримо та молимося у своїх церквах. Пам’ятаймо про жертви акції „Вісла”, про жертви концтабору в Явожні та інших тюрем на території Польщі. Їм треба віддати пошану та честь.
Одночасно не можемо зосереджувати нашої уваги лише на минулому. Перед нами, перед черговими поколіннями стоять нові завдання та виклики.
Ось ці завдання:
- Вчити дітей української мови, Це виклик, але коли дитина говорить українською мовою, тоді буде розуміла, що вона з української родини і українські справи її дуже близькі. Навчаймо дітей іноземних мов, але не занедбуймо нашої рідної.
- Показувати вартість всього, що українське.
- Бути вірними Церкві, тому що саме наша Церква організувала перші спільноти, опікувалася ними.
- Підтримувати українські організації та видавництва.
- Відвідувати рідні землі, звідки походять наші прадіди, діди, батьки.
- Відвідувати Україну, вивчати її історію, бути амбасадорами української культури.
- Приймати з зичливістю наших братів з України.
- Завдання для істориків та юристів: ставити запитання: чи акція „Вісла”, це тільки виселення, бо треба було остаточно розв`язати українські питання у Польщі, чи була це чистка етнічна або злочин проти людства. Не можемо забувати, що такі питання маємо право ставити. Можливо і на юридичній площині треба шукати захисту перед Європейським трибуналом.
Такі питання треба ставити, тому що цього вимагає справедливість. Сьогодні потрібно, щоби ми відсторонили всякі почуття меншовартості, натомість позитивно працювали, були чесними, були жертвенними для себе. В такій спосіб покажемо, що ми в нашій спільноті виявляємо солідарність та маємо велику пошану до себе.
Сьогодні молимося за всі жертви акції „Вісла”, нехай Господь Бог буде милосердний для них, а вони нехай знайдуть місце в Царстві Небесному. Вічна їм пам`ять, Христос Воскрес».
Після літургії перед пам`ятником жертвам акції «Вісла», який встановлений біля церкви, відслужено Воскресну Панахиду, а на завершення покладено квіти та лампадки від гуртка Об`єднання українців, парафії, духовенства та молоді. Літургію та Панахиду співав хор ольштинської парафії. На закінчення усім прибулим подякував парох, о. Іван Галушка.
редакція www.cerkiew.eu
