Єпархію було утворено Папою Римським Іваном Павлом II 31 травня 1996 року як Вроцлавсько-Ґданську єпархію. Її першим правлячим aрхиєреєм став Владика Теодор Майкович, що здійснював служіння аж до своєї смерті (09.05.1998 р.). Генеральним вікарієм на даний час був о. Петро Крик. Після смерті Владики Теодора його наступником став преосвященний Владика Володимир Ющак ЧСВВ.
Вроцлавсько-Кошалінська єпархія разом з Перемисько-Варшавською архиєпархією та Ольштинсько-Ґданською єпархією входить до складу Перемисько-Варшавської митрополії УГКЦ в Польщі. Єпархія охоплює західну частину Польщі, а саме воєвідства: Західнопоморське, Любуське, Великопольське, Нижньосілезьке, Опольське воєвідства цілковито та Сілезьке й Куявсько-Поморське частково.
Правлячим архиєреєм Вроцлавсько-Кошалінської єпархії від 24 квітня 1999 року є преосвященний владика Володимир ЮщакЧСВВ.
Катедральним храмом Вроцлавсько-Кошалінської єпархії є собор Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, що знаходиться у Вроцлаві. Окрім цього, віднедавна єпархія має новий прокатедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці в Кошаліні.
* * *
З історії катедрального храму: його будівництво завершено в 1254 році. У XIV і XV століттях проводилися значні реконструкції та розширення. В цей час храм набрав рис ґотичного стилю.
На початку XV ст., частина францисканців (власники храму) перейшли на протестантизм, а решта покинули Вроцлав. Ті ж, хто залишився, 1529 року перейшли до костелу св. Дороти. Покинуту францисканцями споруду зайняли норбертани. У 1662–1674 роках храм був оздоблений в стилі бароко.
Барокова каплиця Божої Матері Болісної (пізніше Святих Дарів) була зведена на південному боці Хрістофом Гацкнером у 1723–1727 роках для абата монахів премонстрантів, Фердинанда фон Хохберґа. У 1810 р. костел був перетворений в парафіяльний храм.
В останні дні Другої світової війни споруда була сильно пошкоджена. У 1997 році у Вроцлаві відбувся Міжнародний Євхаристійний Конгрес, і з цієї нагоди Папа Іван Павло ІІ отримав церкву Св. Вінсента в дар від Кардинала Генрика Гульбіновича і настановив його катедральним собором Вроцлавсько-Ґданської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, передавши в руки Владики Теодора Майковича.
Сьогодні храм обладнаний іконостасом з іконами проф. Юрія Новосільського й достосований для потреб храму східного обряду.
У своєму зверненні до духовенства й вірян Вроцлавсько-Кошалінської єпархії з нагоди чверть-столітнього ювілею, Владика Володимир Ющак, між іншими відзначив: Відновлена у 1991 році, після воєнного лихоліття та комуністичного переслідування, Перемиська єпархія, з єпископським осідком в Перемишлі, була 25 травня 1996 р. піднесена рішенням Апостольської Столиці до гідності архиєпархії. Нова адміністративна церковна одиниця отримала назву: Перемисько-Варшавська архиєпархія. Одночасно територія бувшої Перемиської єпархії була поділена на дві частини вздовж ріки Вісли. З території, яка знайшлася по лівому боці цієї ріки утворено нову церковну структуру, якою стала Вроцлавсько-Ґданська єпархія з новим єпископським осідком у Вроцлаві. Обі єпархії зцілила утворена тоді Перемисько-Варшавська митрополія. Одночасно дотеперішній Перемиський єпископ Іван Матриняк був піднесений до гідності архиєпископа та першого Перемисько-Варшавського митрополита. Новоутворену Вроцлавсько-Ґданську єпархію очолив новопризначений владика Теодор Майкович, як перший її єпарх.
Пів року тому ми були свідками чергової еволюції наших церковних структур. З частини території обох дотеперішніх єпархій було утворено третю, Ольштинсько-Ґданську єпархію, з єпископським осідком в Ольштині. Першим Ольштинсько-Ґданським єпархом призначений Владика Аркадій Трохановський. Одночасно помінялася дотеперішня назва Вроцлавсько-Ґданської єпархії, яка від 25 листопада 2020 р. називається Вроцлавсько-Кошалінською.
Чверть століття тому згадані вище події мали величезне значення для цілої тодішньої Греко-Католицької Церкви в Польщі. Вони викликали в серцях вірних сильні внутрішні переживання, бо були знаком не тільки відродження Церкви, але також її розвитку після десятиліть комуністичного переслідування та насильного усування кожної чутки про неї з громадського простору та з громадської свідомості. Після майже п’ятдесяти років від проведення акції «Вісла» виявилося, що Греко-Католицька Церква у Польщі не тільки не перестала існувати, але навіть поширює та розвиває свої адміністративні структури, що було наслідком глибокої віри, прив’язання до Церкви та духовної живучості Божого народу.
