Рік тому на майдані перед каплицею в Хшанові в день празника святих Петра і Павла була лише горстка вірян, а й ті тільки з найближчої околиці. Режим пандемії зробив своє. Проте навіть ця невелика громада паломників, що тоді появилися в місці оселення депортованого хвилею акції «Вісла» отця Мирослава Ріпецького з дружиною, щоби спільно помолитися перед іконою Матері Божої Неустанної Помочі, підтримали традицію велелюдних прощ.
У суботу 10 липня поточного року прочан було багато, майже як давніше. Більше того. Прибули вони з різних місць Польщі, а навіть і з самого Перемишля, що тільки підтверджує особливе значення Хшанова та непереможну потребу наших вірян бути разом в громаді тих, яких єднає віра, традиція, культура й спільнота долі.
Варто відзначити і цей факт, що поміж нашими вірянами було на празнику немало молодих людей і дітей різного віку. Ще до того святковим одягом більшості була вишиванка. У неї зодягнулися й діти, і молодь, і дорослі, і також душпастирі.
Дуже символічний празник святих Петра і Павла у Хшанові очолив Владика Аркадій Трохановський, перший Єпарх ново заснованої Ольштинсько-Ґданської Єпархії Української Греко-Католицької Церкви в Польщі. Це своєрідний знак часу, подія, якої навіть у найтайніших мріях не могли собі уявляти паломники з-перед сімдесяти літ.
У проповіді до вірян Владика Трохановський, між іншими, відзначив: «Хшаново – це не тільки сентиментальне місце. З терпіння, несправедливості народилося добро. Ми всі є цього доказом. Можна сказати, що ті всі перші, які пізнали о. Мирослава Ріпецького, були учнями цього місця. Він був їх першим вчителем в нових умовах. Нас мало не бути. Але ми існуємо завдяки вірі наших дідів і батьків. Відважних людей, які не боялися визнати, що вони є греко-католиками та українцями.
Літургію співав хор подружжя Юстини та Івана Шумадів з дітьми, що приїхали на торжество з Перемишля. Свій приїзд до Хшанова і участь у літургії жертвували вони пам’яті мами Івана, а також іншим жінкам, які після війни, тюрем та депортації віднаходили ще в собі силу паломничати до місця, в якому могли молитися батьківською мовою.
Празник у Хшанові закінчився освяченням води та спільною трапезою всіх учасників перед колишньою садибою Ріпецьких, якою сьогодні опікується парох і декан, о. Григорій Столиця.
