[Mija 165 rocznica urodzin Iwana Franki ukraińskiego poety, prozaika, tłumacza, działacza społecznego i politycznego. Urodził się we wsi Nahujowicze w powiecie drohobyckim. Naukę rozpoczął w Drohobyczu, natomiast studia na Wydziale Filologicznym Uniwersytetu Lwowskiego, gdzie zaangażował się, między innymi, w wydawanie akademickiego pisma „Druh”. Autor ponad pięciu tysięcy utworów literackich i publicystycznych.]
Минає якраз 165 років від дня народження Івана Франка (1856-1916), письменника, вченого, публіциста, літературознавця, мовознавця, історика, бібліографа, доктора філософії, дійсного члена НТШ, громадського й політичного діяча. Письменник усе своє доросле життя провів у столиці Галичини – Львові, де і його похоронено.
Др Іван Франко активно поширював в Галичині вживання слова «українці» замість «русини» — як про себе говорили галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» від 1905 р. він писав: Ми мусимо навчити ся чути себе Українцями — не галицькими, не буковинськимн Українцями, а Українцями без офіціяльиих кордонів. І се почутє не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всї без виємка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етноґрафічних межах, у її теперішнім культурнім етапі, познайомити ся в її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знане твердо, до тої міри, щоб ми болїли кождий її частковим, льокальним болем і радували ся кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всї прояви її житя, щоб почували себе справдї, практично частиною його…
В одній зі своїх статей на літературні теми – «Поет зради» (1897 р.), Іван Франко критично віднісся до змісту твору польського романтичного поета, Адама Міцкевича, «Конрад Валенрод», чим викликав велике обурення польської патріотично налаштованої інтелігенції: …Велику епопею так званої патріотичної зради створив Міцкевич щойно в «Конраді Валенроді». Моральну нікчемність і відразу – а це тут поставлене на котурни геройства й оточене поетичним ореолом слави – відчула навіть польська критика незабаром після появи цього вірша (1828). Ось що писав Каетан Козьмян 1828 р.: «Ще жодному поетові не прийшов такий сюжет до голови; в протиставленні до історії змальовано Валенрода як підлого зрадника й, крім того, зроблено з нього литовця, щоб показати, як благородно люблять литовці свою батьківщину».
У світлинах, добавлених до статті, презентуємо місця, в яких проживав Іван Франко і які були найчастіше основою його поетичних, а передусім прозових творів. Так ось, маємо його родинні Нагуєвичі, батьківську хату, карпатські краєвиди, «киваки», що помпують з-під землі нафту (повість «Борислав сміється», родинний дім у Львові тощо.
(ред)
* * *
Український поет, прозаїк, літературний критик, фольклорист, драматург, публіцист.
Найвідоміші твори: поетичні збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», поема «Мойсей», повість «Захар Беркут», драма «Украдене щастя».
Іван Якович Франко народився на Галичині 27 серпня 1856 р. в родині коваля. Змалку майбутній письменник виявляв неабияку допитливість, тому батьки намагалися влаштувати сина до найкращої школи. Він навчався в Дрогобицькій гімназії. Був дуже здібним учнем, бо мав надзвичайну пам’ять, про що засвідчують відомості з його автобіографічного листа: «Шевченка я вивчив майже всього напам’ять (а пам’ять у мене була така, що лекцію з історії, котру вчитель цілу годину читав, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)». Під час навчання в гімназії І. Франко захопився збиранням книжок. За обсягом його бібліотека нараховувала їх майже 500.
Іван Франо залишився сиротою: батько помер, коли хлопчикові було одинадцять років, а шістнадцятирічним утратив матір.
Закінчивши гімназію, він вступив до Львівського університету. Його власний творчий доробок на той час становив: збірку віршів, поеми — одна написана німецькою, інша польською мовами, переклади давньогрецьких творів, давньоруського «Слова про Ігорів похід» і декілька глав Біблії. До речі, це неповний перелік надбань юнака. Ти тільки уяви собі, усе це Франко створив у дев’ятнадцятирічному віці!
Майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у Віденському університеті (Австрія), діставши науковий ступінь доктора філософії.
«З вершин і низин» — перша збірка поета, у якій Іван Франко постає революціонером, а вірш «Каменярі», що сповнений прагнень митця розбити скелю, яка заступила шлях до нового, вільного життя українців, дав йому друге ім’я — Каменяр. До найвищих поетичних надбань Каменяра належить і збірка інтимної лірики «Зів’яле листя». А казки «Абу-Касимові капці», «Лис Микита» — це твори, за якими навчалося не одне покоління українців.
Сучасники називали Івана Франка «академією в одній особі», відзначаючи, зокрема, вільне володіння чотирнадцятьма мовами. На початку XX ст. його обирають членом Чеського наукового товариства; Харківський університет присвоює йому ступінь доктора словесності, а Російська академія присуджує премію за працю «Студії над українською народною піснею».
Результатом діяльності Івана Франка як письменника, ученого, публіциста, критика, перекладача та громадського діяча є понад п’ять тисяч праць. Випущений у світ п’ятдесятитомник — це лише третина створеного українським генієм.
Видавництво Старого Лева
до друку подав: Богдан Тхір
