Василій Ощипко народився 17 січня 1890 року Серафинцях, Станіславівської області. Одружений.
У роках 1911-1914 навчався в Духовній Семінарії у Станіславові. Перша світова війна не дозволила йому закінчити семінарії, тому продовжив навчання в 1916 році у Львові.
2 червня 1918 р. був висвячений на священника Станіславівським єпископом Григорієм Хомишином. Після свячень обіймав посади: адміністратор парафії в Росохачу, Чортківського повіту; адміністратор парафії в Чернівцях на Буковині; парох в Борщовицях, біля Львова. У січні 1949 р. був засланий до табору в Сибір. У червні 1956 р. вийшов на волю і після отримання дозволу від влади УРСР переїхав до Польщі (до Бартошиць), де проживала його дружина. Зразу був призначений сотрудником римо-католицької парафії в Семпополю, а в 1957 р. адміністратором в Острому Барді.
15 квітня 1957 р. Єпископська консисторія в Ольштині дозволила о. Василю Ощипко відправляти богослужіння у греко-католицькому обряді в костелі в Острому Барді.
17 жовтня 1958 року Примас Польщі Стефан Вишинський надав о. Ощипку додаткові права як греко-католицького душпастиря, між іншим: уділяти Тайну Хрещення, Подружжя, відправляти похорони тощо. Дружина отця працювала вчителькою в середній школі в Лідзбарку Вармінському, де також проживала, маючи службове помешкання.
21 травня 1959 року Примас Вишинський дав згоду для відправ греко-католицьких богослужінь в Бартошицях, але через відсутність дозволу зі сторони влади це було неможливе. Однак в 1960-1963 рр., отець Ощипко дуже часто відправляв у Бартошицях під час великих свят так звані „тихі богослужіння” в римо-католицькому костелі святого Івана Хрестителя, за згодою місцевого пароха кс. Едмунда Шакніса. Отець Ощипко безперервно, протягом 1958-1971 рр., був душпастиром для греко-католиків в Острому Барді.
Помер 24 вересня 1971 року в Ельблонзі. Похоронений у Кракові.
Юрій МАЩАК
[на світлинах: Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Острому Барді]
