29 вересня 2021 р. минає 155 років від дня народження Михайла Грушевського, історика, громадського і політичного діяча, голови Центральної ради УНР, дійсного члена Чеської академії наук, академіка ВУАН, голови НТШ у Львові, професора, завідувача кафедри історії Львівського університету, автора понад 2000 наукових праць. (Львів)
* * *
Profesor Mychajło Hruszewski:
„Wszechrosyjska” historia nie istnieje
29 września 2021 r. mija 155-ta rocznica urodzin Mychajła Hruszewskiego (ur. 29 września 1866 r. w Chełmie) – wybitnego ukraińskiego historyka i polityka. Profesor był Przewodniczącym Ukraińskiej Centralnej Rady, którego funkcja od 22 stycznia 1918 odpowiadała głowie państwa Ukraińskiej Republiki Ludowej. Pełnił także funkcję długoletniego (1897–1913) przewodniczącego Towarzystwa Naukowego im. Szewczenki we Lwowie oraz kierownika katedry historii Uniwersytetu Lwowskiego. Autor ponad 2000 prac naukowych.
* * *
Михайло Грушевський народився 17 вересня 1866 року у Холмі (Польща). Виростав на Кавказі – спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському Університеті (історико-філологічний факультет). Працював в Університеті під керівництвом Володимира Антоновича.
У 1894 році, за рекомендацією В. Антоновича, Грушевський призначається на посаду ординарного професора кафедри «всесвітньої історії з окремим узагальненням історії Східної Європи» Львівського університету, де пропрацював до 1914 року.
26 травня 1896 року, у м. Скала Михайло Грушевський обвінчався з Марією Вояківською.
Для розвитку української літератури Грушевський разом з І. Франком заснував і видавав «Літературно-науковий вістник», був одним з організаторів Української видавничої спілки (1899).
В 1904 році власним коштом відкрив приватну вчительську семінарію в м. Коломия.
Після революції 1905-1907 рр. М. Грушевський переніс свою діяльність до Києва. Створив Українське наукове товариство (УНТ), увійшов до складу Товариства українських поступовців (1907), яке стало єдиною до 1917 р. українською організацією ліберального спрямування.
З березня 1917 по квітень 1918 року – голова Української Центральної Ради.
Під керівництвом М. Грушевського урядом УНР приймалися важливі рішення про державні атрибути, а також здійснювався конституційний процес. Він особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Але після державного перевороту на чолі з П. Скоропадським і М. Грушевському довелося перейти на нелегальне становище. Ліквідація УЦР поклала край державній діяльності М. Грушевського. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування Української академії наук, однак від пропозиції П. Скоропадського очолити новостворену академію відмовився.
У лютому 1919 р. М. Грушевський переїхав до м. Кам’янець-Подільського, а потім до Станіслава. У березні того ж року емігрував до Праги, потім до Відня, де продовжував наукову діяльність. Крім того заснував у Празі Український соціологічний інститут.
1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім’єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу.
12 січня 1929 загальні збори АН СРСР обрали Грушевського дійсним членом. 25 квітня 1929 на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії.
З осені 1929 почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді-грудні 1929 сесія Ради ВУАН почала ліквідовувати комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933). Помер у Кисловодську 25 листопада 1934 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.
Джерело: https://dovidka.biz.ua
* * *
За головну працю життя професора Михайла Грушевського вважається його Історію України-Руси. Містить вона виклад історії України від найдавніших часів до другої половини 17 ст. Професор працював над нею (з перервами) протягом 1895 – 1933 рр. Цілість складається з десяти томів, з чого, у десятому описаний період від 1657 року, після смерті гетьмана Богдана Хмельницького, до подій 1658 року. Тут широко обговорена історія шведсько-українського договору, описаний бунт Пушкаря, написано про відновлення кримсько-українського договору, конфлікт з Москвою і Гадяцький договір.
У своїх викладах прфесор Михайло Грушевський глибоко обґрунтував тезу, що: «Київська держава, право, культура були утвором одної народності, українсько-руської». Цими ж словами спростував імперську російську версію «общерусской історії» і переконливо довів, що «общерусской історії не може бути», як нема і «общерусской народності».
(ред)
[на світлинах: пам’ятники професору Грушевському в Києві та Львові; дім Грушевських у Львові]
