27 вересня (цього року був це понеділок) християни візантійського обряду відзначають свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Воно є одним із 12-ти великих свят Східної Церкви і також належить до неподвижних свят, тобто тих, що завжди припадають на той самий день у році (те саме число місяця).
Історики Церкви, до якої і ми належимо, пояснюють, що дві важливі події лягли в основу встановлення празника, це: віднайдення у IV столітті хреста, на якому розіп’яли Ісуса, та повернення хрестового дерева з Персії до Єрусалима в VІІ столітті. Саме слово «воздвиження» означає «піднесення», тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього.
У Гурові Ілавецькому, де маємо храм під покровом Воздвиження Чесного Хреста, Божественна Літургія в понеділок 27 вересня була відслужена за участю Ольштинсько-Ґданського Єпарха, Владики Аркадія Трохановського, якого разом з місцевими парафіянами вітали також гості з сусідських парафій: Бартошиць, Острого Барда, Лідзбарка Вармінського, Пєнєнжна, Лелькова, Ольштина та інших.
Разом з вірянами до Гурова Ілавецького прибули їхні душпастирі, яких участь у богослужінні насправді підкреслила окремий характер свята, що тим більше важливе для нашої спільноти, що могло воно бути відзначене в умовах значно полегшеного режиму пандемії й повнішої присутності парафіян і прочан у храмі. Зокрема тепло приймалася наявність поміж зібраними у храмі ліцейської молоді та дітей, що вимовно позитивно засвідчує про нашу спільноту та її прийдешнє.
Перед іконостасом гурово-ілавнцької церкви, разом з Ольштинсько-Ґданським Єпархом станули: синкел о. митрат Іван Лайкош, о. митрат Андрій Сорока, о. Станіслав Тарапацький, о. Роман Стороняк, о. декан Богдан Ситчик, о. Василь Капещук ЧСВВ, о. Артур Маслей, о. Юлій Кравецький, о. Ігор Губач, о. диякон Богдан П’єтночко. Місцеву римо-католицьку парафію Серця Христового репрезентували кс. Юзеф Ґаврильчик і кс. Ян Пулавський.
Розповідаючи про особливе значення Животворящого Хреста в житті сучасного християнина, зокрема і греко-католика, коли довколишній світ постійно й агресивно приманює його своєю блискучою зовнішністю, Владика, серед іншого, відзначив: Запитуємо себе: чим є цей Хрест? А відповідь немов проста: це совісне виповнювання своїх подружніх, родинних, професійних, суспільних, а також священничих обов’язків, бо ж саме у цих моментах нашого життя ми ділимося добром і любов’ю. Отже, цим шляхом повинні ми йти. А тут ще маємо щоденну розмову, молитву з Ісусом Христом. Це також і питання – як можу не втікати від Хреста, коли його досвідчую в щоденному житті, коли появляються труднощі. Наука Ісуса Христа буде завжди викликом для всіх нас, але одночасно не кожен буде вмів її приймати та зрозуміти. Тому кожного року ми пригадуємо собі про ці події, щоби наново оживлювати в собі бажання вміти прийняти Хрест…
Святкування в гурово-ілавецькій церкві закінчилися спільним відспіванням традиційного «Многая літа» усім урочисто названим і заслуженим.
Довершенням цього гарного дня у храмі стало ще відзначення парафіяльною радою місцевого ювілею, яким стало 25-ліття душпастирського служіння о. митрата Івана Лайкоша у парафії Воздвиження Чесного Хреста в Гурові Ілавецькому та св. Юрія в Лелькові.
Прощаючись з храмом віряни глибоко кланялися виставленому на тетраподі хресту, прикрашеному зіллям, у знак того, що він є деревом життя.
бт
