Григорій Кузневич народився у селі Старе Брусно (Польща) 30 вересня 1871 р. Початкову освіту здобув у державній школі; різьбі по каменю навчався у місцевих каменярів. Відомий львівський архітектор Юліан Захаревич (1837-1898), побачивши роботи молодого Кузневича, виклопотав для нього стипендію для навчання у Львівській художньо-промисловій школі.

У Львові Кузневич працював також у майстерні скульптора Юліана Марковського (1846-1903). Таким чином, Кузневич став є співавтором пам’ятників Янові Кілінському у Стрийському парку (1895), Бартошеві Гловацькому у Личаківському парку (1906), співавтором скульптури у вестибюлі Галицької ощадної каси.

У 1899-1902 роках Кузневич навчається в Академії красних мистецтв у Римі у відомого художника Франческо Яковаччі (1838—1908) і скульптора Антоніо Аллегретті (1840—1918); також працював у майстернях відомого італійського скульптора Етторе Феррарі та польського скульптора Теодора Рігера.

У 1907 році після невдалої спроби отримати стипендію для навчання у Парижі скульптор вирушив до США. Працював у Нью-Йорку, Клівленді, Піттсбурзі, Елізабетпорті, Філадельфії; переважно оздоблював мости, віадуки, інші монументальні споруди, а для української діаспори – церкви і читальні.

Після Першої Світової війни Кузневич повернувся до рідного села. У Старому Брусні мав кількох учнів-каменярів. З середини 1930-х років Кузневич займався виключно малярством. У 1947 році був виселений з рідного села в рамках операції “Вісла”. Багато робіт Григорія Кузневича не збереглися до нашого часу.

*          *          *

На початку 1950-х велике число його робіт, які отримували найвищі нагороди на міжнародних конкурсах, були знищені як ідеологічно ворожі. Зокрема розтрощено скульптуру «Гончар», що на конкурсі в Римі зайняла найвищу нагороду і зберігалась у Львівському музеї художніх промислів та усі фасадні скульптурні оздоби Промислового музею у Львові. Залишки потрощених творів викинули до дворика Вірменської церкви.

до друку підготовив:

Ред. Б. Тхір

[світлини: скульптури народних майстрів на цвинтарях в околицях Старого Брусна; церква святих Петра і Павла в Сокалі – бт]