25 października 1831 r. car Mikołaj I przekazał we władanie Rosyjskiej Cerkwi Prawosławnej monastyr Ławrę Poczajowską. Była to jedna z wielu carskich decyzji o podłożu politycznym, podyktowana pragnieniem zniszczenia Ukraińskiego Kościoła Greckokatolickiego na okupowanych przez Rosję ziemiach ukraińskich za jego jawnie narodowy charakter.
Почаївський монастир
– у руках Православної Церкви (РПЦ)
25 жовтня 1831 р. цар Микола І передав Почаївський монастир Московській Православній Церкві (РПЦ). Це рішення царя було однією з дій політики знищення УГКЦ на окупованих Росією українських землях за її виразно національний характер.
Монастир був заснований 1597 р. поблизу Почаєва місцевою землевласницею княгинею Ганною Гостською (Гойською), яка подарувала майбутній обителі 6 родин підданих, угіддя, кошти, а також ікону Божої Матері, яка пізніше стала однією з гололовних монастирських святинь.
З 1713 цей монастир належав Чину св. Василія Великого УГКЦ, який розбудував більшість теперішнього історичного комплексу, зокрема монастирські келії (1713), Успенський собор (1783), архиєрейський будинок (1825). Василіани заснували тут відому далеко за межами краю друкарню.
Рішення царя було лише однією з ланок політики безоглядного знищення УГКЦ на окупованих Московією українських землях за її виразно національний характер. Властиво не стільки єдність УГКЦ з Апостольським престолом (увесь час існування імперії,навіть в комуністичний період. на її теренах Римо-Католицький Костел формально не був заборонений), а саме її українськість найбільше турбувала Москву і тому цей один з ключових стрижнів духовної ідентичності нації мав бути ліквідований в першу чергу.
1832 монахи-василіани були виселені, а в монастирі розмістили катедру Волинської єпархії РПЦ.
(ред.)
[на світлинах: cучасний вигляд монастиря від дороги Радивилів-Кременець; почаївський монастир на давній світлині; монастир на акварелах Тараса Шевченка]
