[Dmitrij Bortniański (ur. 28 października 1751 r. w Głuchowie, Imperium Rosyjskie, zm. 10 października 1825 r. w Sankt Petersburgu, Imperium Rosyjskie) − kompozytor, śpiewak i dyrygent. Twórczość religijna Bortniańskiego reprezentuje szczytowe osiągnięcie muzyki cerkiewnej XVIII w. Najbogatszą dziedzinę tej twórczości stanowią wielogłosowe koncerty religijne a capella. Ród Bortnianskich wywodzi się z Łemkowszczyzny, ze wsi Bartne].
* * *
Один з перших українських музикантів європейського рівня, що залишив по собі вагомий внесок у формуванні української музичної школи. Найбільшу славу йому принесли хорові твори, де виступає новатором – створивши новий тип хорового концерту.
Дмитро Степанович Бортнянський народився 28 жовтня 1751 року в Глухові, що на Чернігівщині. У шестирічному віці батьки віддали його у Співацьку школу, а через два роки був відправлений до Петербурга до придворної співочої капели. Він разом з іншими співаками брав участь у розважальних концертах, придворних спектаклях, церковних службах, навчався іноземним мовам, акторському мистецтву.
Директор капели М. Полторацький займався з ним співом, а італійський композитор Б. Галуппі – композицією. Відзначивши талант молодого музиканта, Галуппі сприяв тому, що в 1768 році Бортнянський був відправлений до Італії де пробув 10 років.
Там займався контрапунктом, грав на клавесині та органі, регулярно відвідував венеціанські театри. Ретельно вивчав музику А. Скарлатті, Г. Ф. Генделя, Н. Іоммеллі, твори поліфоністів венеціанської школи, а також успішно дебютував як композитор. Тут з’являються його перші опери – 3 опери-seria: “Креонт” (1776 рік), “Алкід” та “Квінт Фабій”(обидві – 1778 рік), що отримали схвальні відгуки у вибагливої італійської публіки.
У 1779 році Бортнянський повертається до Петербурга. У 1783 році, по від’їзді Дж. Паізіелло з Росії Бортнянський отримує посаду капельмейстера “малого двору” в Павловську.
У 1796 році Бортнянський був призначений керуючим, а потім директором Придворної співацької капели, залишаючись на цій посаді до кінця своїх днів. На новій посаді він енергійно взявся за здійснення власних художніх та просвітницьких намірів. Він значно поліпшив становище співочих, ввів у капелі суботні загальнодоступні концерти, підготував хор капели до участі в концертах Філармонічного товариства.
За свої заслуги у 1815 році Бортнянський був обраний почесним членом Філармонічного товариства.
Останні 30 років свого життя композитор присвятив перекладанню стародавніх церковних піснеспівів та написанню своїх знаменитих хорових концертів.
Помер Дмитро Степанович Бортнянський 27 вересня 1825 року в Петербурзі, та був похований на Смоленському кладовищі.
(ред.)
