Михайло Вергун народився 23 вересня 1909 р. (помер 3 листопада 1982 р.) у селі Цеблів (Сокальського повіту) в родині Андрія та Параскевії (з дому: Хом’як). Навчався в Академічній гімназії у Львові та Папській духовній семінарії у Дубні. Священничі свячення прийняв з рук Владики Івана Бучки 22 січня 1939 року у Львові.
Душпастирську працю почав у селі Рихвалд (Горлицького деканату), а згодом працював у: Новиці (Горлицький деканат); Брунарах Вижніх та Брунарах Нижніх, Чорній та Яшковій (Грибівський деканат).
Заарештований на початку травня 1945 р. у зв’язку з виселенням лемків до УРСР. Після короткотривалого ув’язнення повернувся на парафію. Станом на липень 1945 р. перебував на території Белзького деканату.
Заарештований польським військом 19 серпня 1946 р. в селі Брунари. До березня 1947 р. утримувався у краківській тюрмі (на вул. Монтелюпіх) за підозру у співпраці з УПА. 28 червня 1947 р. в рамках акції «Вісла» виселений разом із сестрою дружини Оленою Зрадою та її мамою Анною Мудрою у село Віхліце біля Жаґаня (Зеленогірське воєвідство).
У 1948-1949 рр. працював сотрудником на парафіях латинського обряду в Жарах та Лігниці. Потім ще сповняв функції пароха парафій в: Маломіцах, Рудавиці, Буковині, Оліцах і Крашовіцах.
Від 16 липня 1968 р. о. Михайло Вергун був душпастирем у греко-католицькій станиці в Циганку і одночасно служив у селах Маженціно та Осташево. У 1969-1972 рр. доїжджав на Служби Божі до греко-католиків у Ґданську та Битові.
31 грудня 1970 р. іменований почесним крилошанином. 1981 р. через хворобу вийшов на пенсію. Від 15 липня 1981 р. жив у Перемишлі, де допомагав у душпастирстві в місцевій греко-католицькій парафії. Помер у Перемишлі, де й похоронений у капітульній гробниці на міському кладовищі при вул. Словацького.
на основі:
«Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини», Богдан Прах, Львів 2015.
