Петро Мазяр народився 26 серпня 1890 р. в селі Грабовець Ярославського повіту (пом. 2 грудня 1971 р.) в родині Василя та Євдокії (з дому: Пинило). Навчався у Перемиській чоловічій гімназії, а згодом в семінаріях у Львові та Кромерижі. Священничі свячення прийняв з рук Владики Григорія Хомишина 19 березня у Станіславові.
Душпастирську працю почав 1 квітня 1916 р. у Лужоку Горішньому (Старосамбірського деканату). Потім працював у Самборі, Ляшках Мурованих (Старосільського повіту), Ваньковій (Ліського повіту). У 1935 р. був наділений крилошанськими відзнаками. Під час радянської окупації Ліського повіту перебував на своїй парафії.
Отець Петро Мазяр у 1914 р. був заарештований австрійською владою. Шість тижнів перебував у таборі в Талергофі. 28 квітня 1947 р. заарештований за підозрою у співпраці з українським збройним підпіллям. Утримувався втюрмах Сяеока та Рящева, 12 липня 1947 р. відправлений до табору в Явожні. Від судового вироку в Ряшеві його врятував знайомий офіцер, син власника крамниці в Ропенці. 8 січня 1949 р. перевединий з табору до краківської в’язниці на вул. Монтелюпіх, а потім до Ґрудзьондза. Переїхав до Члухова до дружини й доньки.
Заарештований 28 квітня 1949 р. в Варшаві, засуджений 28 квітня 1952 р. військовим судом до 10 років позбавлення волі та 5 років позбалення громадянських прав з конфіскацією майна. Звільнений 22 липня 1953 р. Переїхав до м. Бжеґ і протягом 9 місяців не працював. Від 1959 р. виконував функцію адміністратора латинської парафії в Міхалові. Через хворобу залишмв душпастирську посаду і замешкав у доньки в Познані, де згодом прийняв посаду сотрудника вв парафії св. Роха. 1963 р. вийшов на пенсію. Від 1957 р. працював у греко-католицьких станицях в Баркові, Щецінку і Боболицях. У 1967 р. переїхав жити до доньки Ярослави у Пшемкові. Обслуговував греко-католицькі в Зеленій Горі та Пшемкові.
Помер у Пшемкові, де й похований.
на основі:
«Духовенство Перемиської єпархії та
Апостольської адміністрації Лемківщини», Богдан Прах, Львів 2015.
